А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

кінчиках своїх кілець. Прийди ти полем волошковим, Через віки, через поля І стань моїм чарівним словом З щасливим змістом: -Я - твоя! 17.5.1997 р. ЗАГАДКА СВІТУ Світ грішним був і вічно буде, Бо цього хоче Бог і люди, Бо гріх для того він і гріх - Щоб ми в житті любили всіх. Бо гріх - це ніби шоколадка,- Якось мені сказала Натка,- Отож, кінчай ти всі діла, Якщо до тебе я прийшла. Я шоколадку принесла. 31.7.2008 р. ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК Нишпорять пальці по ніжному тілу, Жадібно хлопець їй пестить лице, Зовсім від щастя дівча очманіло, Від поцілунків аж в серці пече. Дівчину ту ще ніхто не голубив, Вперше до неї торкнулись вуста Ті, що дівчині так вперто шептали, Кращої в світі від неї нема. Ось перед ним ти, як мати родила, Сміливо готовишся жінкою стать... Тільки одне ти в ту мить упустила, Що ти йому треба, щоб ніч переспать. А, насолодившись тею... красою, Іншу шукати піде, А ти своє 'щастя' не змиєш сльозою, От жаль, що невинних колись підведеш. За шию його обхопивши руками, Ти тут же впадеш у постіль... І, очі закривши, не в силах чекати - Та раптом відчуєш невинності біль. Пурхають губи по голому тілу, Він по інерції ніжить лице, Зовсім від щастя дівча очманіло І тут же упало йому на плече... 8.8.1984 р. НАШ ПОРЯТУНОК Над Дніпром у гаю там, де чайки кигичуть, Там, де сонце промінням іскриться, Ти до мене прийди, ти до мене прийди, Дай на тебе і ще подивиться. Дай тебе обійнять своїм жаром очей, Випить пристрасті жар поцілунком, І в веселім садку, де росте сільдерей - Стать також і твоїм порятунком. 23.4.1997 р. ЛІТНЯ ЖІНКА Ніби ти і літня жінка Ну а очі - синь небес, Що як гляну я на тебе, Мов на сім земних чудес. Що душа стає відразу, Як натягнута струна, І готова грати й грати - Тільки б скрипочка була. 29.11.1997 р. СИВИНА Сивина, немов корона Вкрила голову мою, І стою я, як ворона, Ждучи чергу вже свою. Я дивлюсь й очам не вірю, Що з нас робить сивина, Руки, ноги вже, як гирі, Як не вип'єте вина. І такий на серці смуток, Мов закінчується день, А ще ж стільки, Боже любий, Ненаписаних пісень. Як же хочеться кохати, Більше ще, як я кохав, Та, напевно, мої любі, Я своє вже відкохав. 17.9.1997 р. З. С. Повзе комаха до комахи, А птах до птаха приліта, І тільки я один невдаха Десь розгубив свої літа. Тепер хожу і їх шукаю, Як по болоту бусел жаб, І вже уваги не звертаю, І не дивлюсь на інших баб. В тобі шукаю насолоду, Але хіба то вже вино? Як ти уже, немов колода І я ж такісеньке лайно. Чому ж тоді тебе не бачив, Коли співали солов'ї? Хоча, якщо сказать відверто - Ви всі тоді були мої. Коли в твої вдивлявся очі, Мов попадав у край чудес, Тому завжди до тебе хочу, Як коням хочеться в овес. 3.11.1980 р ОБЕРІГ Мені сказала: не прийдеш І тут же гуркіт серед ночі. Проснувсь. Підхожу до дверей, -Відкрий, це - я. І так щоночі.