А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

треба твоя біднота, Твої руки в морщинках натруджені І твої невеселі літа? Їм же треба оті - що прокурені, Що брикають всю ніч в кабаре - Пофарбовані і контужені Ті, що все що дають - в рот бере. Їм же треба оті - що без комплексів, Що живуть без турбот і мети, Що за бакси по першому виклику Хоч куди ладні з вами піти. 16.11.1988 р. ХОЧЕТЬСЯ... Осінь золотом лоскоче Почуття мої, Очі хочуть, серце хоче, Хочеться й мені Десь полинуть в гай, до лісу - На луги зелені, Назбирать сонцят-росинок Дві великі жмені, І 'жбурнуть' ті самоцвіти В пазуху дівочу, Може врешті і кохана Теж чогось захоче. 28.8.1973 р. НЕ ЧІПАЙ Ти всю ніч шептала: не чіпай, Хай ось Місяць вигляне у гай, Ну а я те слухав і мовчав І тебе всю нічку цілував. А вогонь кохання розгорявсь, Й пам'ятаю як ти затремтіла, В час, як Місяць вискочив з-за хмар І в гаю твоє побачив тіло. І тоді прижалась до грудей - І весь час про себе повторяла, От би тільки не було людей І нічого матінка не взнала... Ти всю ніч шептала: -Не чіпай, Місяць заглядає з неба в гай, Ну а я те слухав і мовчав, Бо і сам я що творив - не знав. 3.6.1990 р. ЩОБ ПЕРЕМАГАТИ Моєю знаю ти не будеш Як і ніколи не була, То ж не пишайся грудоньками Які мені ти принесла. В тебе сім'я і спільні діти, То ваша радість і біда, Кому ж свої залишиш біди, Як віддаси мені права? Ну що із того, що кохаєш, Ну що із того, що люблю, Але яке ми маєм право, Щасливу нівечить сім'ю? Чи маєм право ми, кохана, І чи подумала хоч ти? - Щоб інших нам перемагати - Треба себе перемогти. 8.1.1983 р. ПОЛЮБИВ Я ДІВЧИНУ Полюбив я дівчину з русою косою, Полюбив за погляд, полюбив весною, За дівочий голос, ніби, сміх веселий, Що лунає часто по містах і селах. Полюбив, як досі не любив нікого - За очата сині, і за чорні брови. Полюбив. І досі, що робить - не знаю, Бо ті очі сині груди розпинають. І коли я бачу ту дівчину знову, Десь зника хоробрість, віднімає мову. Полюбив я дівчину з русою косою, А тепер не знаю, що робить з собою? 14.6.1961 р. НАЙКРАЩА ГРА Скажи мені що ти кохаєш, І я все кину і прийду, Щоб на тобі, як на гітарі Зіграть свою найкращу гру. В тобі, мов з вічності черпаю Кохання ніжного бальзам, І щастя більшого не знаю, Як ти співаєш по ночам... 19.2.1983 р. НАБУБНЯВІЛА ДУША Набубнявіла душа, набубнявіла, Як дівчина що пройшла ніжно глянула, Вона глянула на мене, мило мліючи, Вкрала погляд і побігла, теж шаріючись. Може тим вона й здалася надто милою, Що тим поглядом жбурнула, ніби сливою. І тим променем кохання так ошпарила, Що душа моя й сьогодні, мов поранена. Ой, піду я в ліс під грушу що гілками гнеться, Може й вам комусь у душу буря увірветься? 12.4.1967 р. НЕЗНАЙОМКА Сонце дівчині цілує ноги до колін, Гладить променем їй руки, шле їй свій уклін, Вітер теж накинувсь з поля на її лице Й спідничиною тріпоче, аж мене пече. Кожен день