А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Сьогодні все у мене є, От тільки жаль - нема здоров'я, І я б за нього все віддав, Те що нажив роками кров'ю. 20.8.2007 р. ОРДА Вірить не хочеться, що скоро До мене теж прийде біда, І як було колись на Київ - Навалиться страшна орда. Яка пооре борозенки Попід очима на лиці, І вже тоді ніхто ніколи Вас не запросить на млинці. 19.8.2003 р. ВАЗА ЩАСТЯ Квіти рву із посмішок дівочих Й в серце-вазу ставлю той букет; І чим більше рву їх - більше хочу, Бо вони чарівні, як сонет. І нехай говорять - я безтактний, Що мораль міняю на любов; Із весною я завжди в контакті, Цвіт тюльпанів - то моя там кров. І чому себе дурити мушу, Що життя безмежне, як блакить, А якщо життю і завинив хто?- То лиш той, хто лінувавсь любить. Так що не сором мене, кохана, Що люблю я інших і тебе, Бо від неба синього я п'яний, Хоч п'янить і небо голубе. І нехай говорить хто що хоче! Впевнений: любов - то благодать, Бо вона завжди кохання хоче І йому не зможе відказать. То ж, якщо я чим і винуватий?- Тільки тим, що всіх недолюбив, Все ж, нехай не сердяться кирпаті, Вазу щастя я ще не розбив. 1.4.1978 р. У ВСІХ СВІЙ ЧАС Одне цвіте, а інше - відцвітає, Такий закон - у всіх свій час і мить, І кожен мить свою чекає - Щоб людству й Богу послужить. 3.4.1990 р. ЯКЩО ТИ ЛЮБИВ Тебе не ждуть і ти не жди, Бо час, на жаль, не жде, І квіти рви! Не зірвеш ти - То інший хтось зірве. І щоб в житті ти не робив, Але якшо любив, Як з честю й гідністю дружив - Ти в світі вірно жив! 1.7.1978 р. РОЗДУМИ ПРО ЛЮБОВ Любов, як поле волошкове, Куди не кинеш зором - синь, То, мов роса вона медова, А то, немов гіркий полинь; А то вона така, як море,- Яке вирує і шумить, То тягне вас вона у гори, Ніби про щось поговорить. Яка вона? - Ніхто не знає. Це, ніби гра у проферанс: Коли сідаєш грать й не знаєш, Чи є у вас на виграш шанс? Любов, немов туман ранковий: Він або є, або - нема, То, мов вона весною манить, А прийдеш - скрізь зима й зима. Любов така і не дивуйся, Але, щоб вічно вам везло - То краще, хлопці, не женіться, І вас тоді обійде зло. 26.2.1975 р. СИНІЙ ПТАХ Горить вогонь мого кохання Полем тюльпановим в грудях, А серце звечора до рання Тужить, як в клітці синій птах. О, як би я хотів, кохана, Ввійти у твій гріховний світ, Де стільки ніжності і зваби, Що тускне, навіть з яблунь цвіт. Щоб, як у небо Місяць вийде В червонім шарфі на поля, Мені сказала ти, нарешті, Роби що хочеш... я - твоя! 3.3.1978 р. КРАДЕНА ЛЮБОВ Вечір зорі над полями сипле, Місяць нас сріблом причарував, Ти мені за дні ще ті подякуй, Що тобі колись подарував. Коли ти, щоб муж не знав - втікала Місячними стежками у ніч, І мене до ранку не пускала, Що в обох аж віднімало річ. Ти і зараз в місячній короні І ще краща як була тоді,