А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАЮ Коли пишу свої вірші, То знай, що всі вони тобі. Як бідне серце калатає, Коли тобі їх відсилає. Невже жінки всі того варті, Щоб ми завжди були на старті? 14.12.2000 р. ТИ НЕОПИСАНО - ПРЕКРАСНА Ти неописано-прекрасна, В твоїх очах така краса, Що, навіть, промінь сонця гасне, Як з них виблискує роса. Певно, Творцю твоєму, люба, / Нехай йому завжди щастить!/, Перше, ніж витворить це чудо,- Прийшлось по світу походить. І вибрав самий неповторний Він аромат, і смак, й нектар, Щоб всі, немов вином заморським, Впивались ніжністю тих чар. 15.2.1992 р. Я ВІРЮ! Я вірю, ти прийдеш до мене Коли каштани зацвітуть, І над полями, і гаями Джмелі веселі загудуть. Я вірю, ти прийдеш до мене Як зніме свій кожух Дніпро, І, може буть тоді з тобою Ми знов зустрінемось в метро. О, як чекаю теї миті, О, як чекаю того дня, Коли, нарешті, ти приїдеш І скажеш: -Любий, Я - твоя. 15.2.1992 р. ПРОЩАЙ Я цілу ніч не спав і думав Про очі світлоголубі, А почуття мої кричали: -Вернись! - я все прощу тобі. Вже треті півні проспівали, Прогув бекасик вдалині, О, як мені тебе хотілось, Але душа сказала: -Ні! Шуміли верби над ставочком, Пишавсь в ранковім світлі гай, Як я хотів сказать: -Кохаю! Але сказав я їй: -Прощай!. 18.10.1978 р БЕЗТАЛАННА Як погляну на Вкраїну, На Дніпро і на гаї, То мені уже здається - Що гаї ті не мої. То ж чому ми все ломаєм, Ніби в цьому сім чудес? Хоч партійні всі бандити Називають це - прогрес. О, моя ти Україно, Безталанний мій народ! Скільки ж на твоїх руїнах Наживатиметься зброд? 3.9.2008 р. СТОЮ І СЛУХАЮ Ти пронеслась передімною, Немов комета і летиш, А я біжу все за тобою І слухаю, як ти мовчиш. 8.2.1992 р ІДУ ВА БАНК! Приходить час в житті людини Що неможливо описать, Що не боїшся вже нікого, І вже нічим не залякать. Ідеш ва банк, як кажуть люди: Або герой, або пропав! Або медалі на всі груди, Або як кажуть в нас - пропав. 16.6.2005 р. БАЛЬЗАМ КОХАННЯ Ти на любов дивись, як спорт І бігай скільки хватить духу, Адже любов - це, як бальзам, Який приводить всіх до руху. А як відчув, любов - полинь, І разом з нею в хаті пусто - То краще той бальзам покинь, І вилий, як кофейну гущу. Ти на любов дивись, як спорт Й радій, що ще веселка грає, І приземляйся ти в той порт - Який вас з радістю приймає. 30.5.2005 р. КОЛИ МЕНЕ ПОЦІЛУВАЛА Так стало сумно й сиротливо, О, Боже мій, верни той сон! - Коли були такі щасливі, І кожен був, як Соломон. Верни той вечір над рікою, Коли нас Місяць чарував; Як ти мене поцілувала, А я, як вкопаний стояв. О, Боже мій, о мій єдиний, Ти дав мені і сум, і хміль... Навіщо взяв від мене радість, Ну а мені залишив біль? 2.2.1992 р. В ПОЛІ З