А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

покататься - Де музики в лісі грають, Там, де віволги співають, Де гудуть джмелі і бджоли, Ніби учні біля школи. Й там, де в горах мчаться хмари - Випить всі дівочі чари. 10.4.1990 р. ПРОХОЛОДА ВІдчуваю як старіє тіло, І летить по скронях снігопад, А в думках, як в полі волошковім - Ніжності шаленний зорепад. А душа, душа, неначе, маки, Мов вогонь із неї цебенить, І ще більше, як у юні роки Хочеться і ніжить, і любить. Хочеться до вуст твоєї вроди, Як в жнива припастись до води, Щоб напитись теї 'прохолоди'- Що завжди від всякої біди. 7.7.1990 р. ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТЬ Коли над лісом веснами шумить І Місяць посміхається над гаєм, О,знала б ти як хочеться любить, Та як тобі сказать про це - не знаю. Горять зірки, шепочуться поля, І десь над нами янголи витають, Якби ти знала як я хочу жить - Та як тобі сказать про це - не знаю. Ось скоро нічка в вічність пролетить, І Місяць зорі спать позаганяє, А серце так і проситься любить - Та як тобі сказать про це - не знає. 2.2.1989 р. ПІД ВЕРБОЮ Аби сказать, що ти лукава - Цього б ніколи не посмів, А тому зовсім і не дивно, Що так від тебе шаленів. Я завжди ждав оту хвилину, Аби з тобою побродить, І нашим трепетним коханням Ночами душу молодить. 13.3.2000 р. НА СТЕРНІ Відкукарікали півні, Відкудкудахали несучки, А ми з тобою на стерні, Й куди не глянеш - скрізь колючки. Летять у вирій журавлі Мабуть шукати інші долі, А ми з тобою на стерні, Як дві загублені тополі. 15.7.1992 р. НАЙКРАЩА КВІТКА Мов полуниці губоньки твої, Що манять вічно зрілими медами, Тільки тебе побачу - солов'ї Всю ніч в мені виспівують піснями. А пройде ніч - оця безмежна мить, І знову день тюльпанами палає, О, як би я тебе хотів любить! - Та як тобі сказать про це не знаю. Ось знову день гуляє в небесах, І знову я пишу тобі сонети, Бо ти як пісня, що в моїх вушах І квіточка - найкраща на Планеті. 3.2.1989 р. ЛЮБИТЬ НЕ ГРІХ Що я люблю тебе і іншу - В тому не бачу я гріха. Щоб то вони були за вірші, Щоб в них була любов одна? Бо там краса, де різні квіти, Вони не втомлюють наш зір, Так як людей не томить літо І краєвиди синіх гір. 18.3.2004 р. СИНУ Все оце небо і цей ліс Колись залишим неодмінно, І мить, яку ми проживем - Пролине сіронькою тінью. Й ніщо не викаже колись Що ти тут був, що ти сміявся, Що ти цю стежку протоптав, Щоб інший хтось не спотикався. Ніхто й не знатиме колись Як ти для вічності старався, І все для того, синку мій, Щоб ти колись не спотикався. 29.11.2003 р. НЕ ХОДИ ПОо САДОЧКУ... -Ой, юначе ти юначе, По тобі гітара плаче, Та, якщо не маєш хати, Де ж на ній ти будеш грати? Не ходи ти по садочку, Не виманюй з хати дочку, Не гукай до себе Нату, Поки ти не зробиш хату. -Будем гратись ми в гайочку - Де вербички, де дубочки. Й хати кращої не знаєм,