А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Ніж ота - в якій ми граєм. Ой, ви батьку, ой ви мати, Не спішіть нас розлучати, Бо якщо не буде Нати - То піду на іншій грати. То ж, ото, ідіть ви в хату І гукніть ви швидше Нату, Хай виходить у суботу І підем робить роботу... 24.10.2008 р. ГОТОВСЬ ДО ЖНИВ Веселись, браток, і радуйсь, Дякуй Богу і весні, Що цвітуть і в місті квіти, Що куди там ті лісні? Це любов тебе гукає, Щоб проснувся і ожив, І як квіти ті дозріють - Щоб готовим був до жнив. 9.3.2004 р. ЦИГАНКА Іде по дорозі смаглява циганка. Гукаю до неї: -Іди, погадай! Вона ж посміхнулась до мене злегенька І тихо говорить: -Пішли краще в гай. -У гай так і в гай, якщо ти поцілуєш, І, навіть, у поле, якщо пригорнеш. Чому ж ти мовчиш? Чи вже може не чуєш? Чи вже передумала? Чому ж не йдеш? - О ні! - я не можу тебе цілувати, І, навіть, не зможу тебе покохать, Бо нас ще з дитинства навчалала так мати Любов лиш єдиному в світі віддать. -Яка ж ти наївна! - а кажеш циганка, Якщо ти не знаєш, де правду шукать, Якщо ти не бачиш, як серце палає І як в ньому арфи кохання дзвенять. Циганка підступно злегка посміхнулась: -Не хочеш? Як знаєш. Сама я піду. Хотіла тобі погадать я на щастя, Та, видно, прийдеться гадать на біду. -Я знаю: цигани не в міру 'горячі', Та тільки навіщо так тяжко карать? Дай краще тебе обніму й поцілую А потім роби вже, що мати велять. 29.9.1989 р. ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ Як мені завжди хотілось Десь на лузі в літній день Біля озера проснутись Серед птахів і пісень. Щоб в твоїх очах купатись, Цілувати грудоньки, І завжди в житті пишатись, Що зімною поруч ти. Бо не бачу в цьому світі Кращих квітів від жінок, А тому завжди і рвався В їх божественний садок. Може в тому моя сила, Що не міг я без дібров, Що моя душа весела, Що завджи беріг любов? І коли зі мно мила - Вічно кланяюсь я їй, Бо минуле і майбутнє - Бачу тільки в ній одній. 20.3.2000 р. ДЕ ВОНА? Тягнуться хвилини, Ніби, ціла вічність Як її чекаю, А її нема; І стою, як мумія Я на переході, Може хто з прохожих Знає, де вона? А вітри ганяють Хмари світлобілі. Наганяють тугу, Наганяють сум. А над ставом верби, Мов діди схилились - Від моїх тривожних Й невеселих дум. 17.6.1992 р. ХОЧЕТЬСЯ НІЖНОСТІ Хочеться ніжності й тепла І з кожним роком - більше й більше, І я не вірю, що колись В мій світ прийдеш не ти, а інша. Не вірю я, що жар душі Перегорить колись з роками І тільки пам'ять про ті дні На згадку лишиться між нами. Про те гарнюсіньке дівча - Яке так мило сокотіло, Я пам'ятаю як воно Так як і я в ту ніч тремтіло... І хоч сьогодні вже старий, І крутить вже старече тіло, Та як би я хотів, щоб знов Оте дівча засокотіло. 18.6.2001 р. ПРО КОХАННЯ Мабуть, ти думаєш, браточок, Що жіночку свою кохав, Коли із вечора