А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

морі маяки. Проте, хай знають мореходці, Що там де стрілись молоді - Не заважайте тому шторму, Візьміть курс в сторону тоді. 22.3.1978 р. НІЧНИЙ СПАЛАХ Я пам'ятаю як з тобою Я слухав Асію Ахат, І ти сказала: хочу сексу, І розстібнула свій халат. І небо тут же спалахнуло Вогнями тисячі світил, Й мені здалось, що в ту хвилину Хтось в душу вклав мою тротил. І я не міг відвести очі Й мов зачарований стояв, А Місяць жінку замість мене Всю ніч до ранку цілував. Ну чи не дурень я, пробачте?- Я все життя чекав цю мить... А як ця мить прийшла до мене - То розгубивсь я, що робить. 3.8.2007 р. НЕЗАБУТНІЙ Воровській С. Я не гонюсь за щастям бо я знаю, Його в житті уже не зупинить Тому, хто мав і випустив без жалю, Бо ще не знав, що з ним робить. Життя одне і двох щасть не буває, Тому й сижу пригнічений, сумний, І все життя себе я зневажаю, Що не рішучий був такий... Життя одне і двох щасть не буває, Чому мені так хочеться кричать, А в димарі нечистий завиває І де не ступиш - лиш пеньки стирчать. Чому стирчать? Про що вони ще мріють? Невже надіються, що вернуться права? Хіба що дроворуб з сокирою тяжкою - Прийде і порубає на дрова. 25.11.1961 р. ТАМ, ДЕ ТИ ХОДИЛА Там, де ти ходила, Там, де ти бродила - Там пшениця рясним Колосом вродила. Там садки вишневі І стрункі тополі, Мов сільські дівчата Вальс кружляють в полі. Все росте й сміється Й розправляє крила - Де твоя дівоча Ніженька ступила. Глянь, яке чарівне В надвечір'ї небо, Та нема нічого Кращого від тебе. 17.5.1961 р. МОЄ ЗОЛОТО Світлані Скільки літ по світу шастав, Де я тільки не гасав, Так шукав своє я щастя, Так я золото шукав. З краю в край пройшов весь Крим я, Всю Якутію пройшов, А, от золото, пробачте, Я - у Києві знайшов. 18.8.2006 р. ВЕРТУХА /Пам'ятка для батьків/ Знаю, що сьогодні в тебе Тільки - хі, та ха-ха-ха, І щоб десь знайти при шляпі Молодого чувака. І, крім вмазать і побуцать - Більш нічого в голові, Як в вертухи, що все літо Прострибала по траві. І сірйозності у тебе Стільки, як у віслюка, Який дивиться на небо І кричить: і-ааа, і-ааа. А що батько десь сумує, В мами руки, мов в іржі, Доньку все те не хвилює, Ніби їй вони чужі. Тільки все проходить швидко - Перші радощі, любов, Й появляється дитинка Від любові до... дібров. Й донька знов до татка й мамки Тягне руки: поможіть, І що в мене є дитинка, Ви ж нікому не кажіть. Далі буде й ще страшніше, Чоловіче, пам'ятай, А тому своїй дружині Й доньці теж не потакай. Бо як сам ти їх не спиниш, То на їх ти не надійсь, Бо себе ще жодна жінка Не спинила від тих дій. 1.10.2007 р. КРИК ДУШІ Любов завжди - то крик душі, Бо, де любов - там і вірші. 14.5.2004 р. ПЕС Ходить пес на скрипці грає,