А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

І повну пазуху гостинців Мені на свято принесеш... 14.7.2007 р. ЖИВИ І ПОСМІХАЙСЯ Не плач за тим кого не вернеш, Не мрій про те - чого нема, А бережи свої ти нерви, Бо де здоров'я - там весна. І радуйсь тим, що ти людина, І тим, що поки ще живий, І що не вмерла Україна, Бо є народ, хоч і німий. 23.6.2004 р. ТОБІ, МОЯ НЕНЬКА! Щоб всі Україну любили як я - Напевно б теплішою стала земля, Напевно б у світі проблем не було, Бо люди б забули про горе і зло. Бо варто лише на людей подивитись - Як хочеться жити, любити, творити, Бо всі вони хочуть любить і кохать, Бо очі у всіх нас бажанням горять. 13.12.1968 р. СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЬ Надімною мороз і мороз, Надімною мете завірюха, Й раптом погляд твій, ніби прогноз - Насторожив, як зайчику вуха. Бо та посмішка - меду потік, Бо той погляд - то сонячний промінь Від якого я думав що втік, А він знову розлився у повінь. Твоя посмішка - сонця потік, Що розлився у море нейтронів, Що направила ти у мій бік Як щедевр, який вартий мільйонів. Ой, ви коні мої, ой ви коники, - Нерозумні мої скакуни, І навіщо мене занейтронили, Що не можу діждаться весни. 17.4.1997 р. КУДИ ТИ ЙДЕШ? -Куди ти йдеш? -Йду на Десну. -Навіщо йдеш? -Стрічать весну. -Але ж надворі ніч яка... -Її я взнаю здалека. -І як же взнаєш ти її? -По дзюрунчанню ручаїв. -А як не буде ручаїв? -По голосу пісень птахів. -А раптом птахи всі просплять?- Став Гриць Іванка доставать. -Весну ніхто ще не проспав,- Іванко Грицеві сказав.- Бо Бог всім дав таке реле - Як йде весна то щось...росте. А якщо в вас те щось...росте - То, значить, що весна вже йде. 31.3.1978 р. РУСИНКА І КОСИНКА Синьоокая русинка Посміхнулася мені І на кінчиках косинки Загорілися вогні. І від полум'я отого - Загорілося лице, І мене воно усього Обпалило вітерцем. І приємно, і тривожно Стало в мене на душі, Бо як глянула на мене - Зразу став писать вірші. І приємно, і тривожно Як ніколи стало вмить, Бо від полум'я косинки Вже й душа моя горить. 20.5.1981 р. РОЗУМ КРИЧИТЬ Серце кричить: вернись, вернись, А розум грізно, шльопай далі, Кохать ніколи не лінись, Й до нього жми на всі педалі! А листя падає, кричить, А листя падає, горить, А на дорогах ріки стали І гори, мов, повиростали. А ти ті гори обійди, Перепливи усі ті ріки, Які накинулись на нас, Немов, на курочку шуліки. Зоря моя, мій дивний світ! Любов моя близька й далека, Ти посміхнись мені в отвіт, Махни, як крилами лелека. Бо ти ось поруч, ніби, стяг, Здавалось би - подать рукою, Та замінований той шлях, Як поле мінне під Москвою. І через нього не пройдеш, Наблизишся? - то будеш вбитим, Та чи не краще в світі смерть, Якщо з коханою не жити? Й під страхом все життя ходити?? 11.11.1982 р. КОЛИ ШТОРМИТЬ Пожар у лісі стрічним тушать, Ти ж розпалила навпаки, І ось горять вже наші душі Так, як у