А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

А ти як туз козирний ходиш, Бо в тебе - світла голова. То вже, якщо такий ти світлий, То просвіти і інших теж, Щоб інші теж могли світитись Так як і ти без всяких меж. Але о ні! Ти зовсім інший, І всі твої пусті слова, Бо вся душа у тебе чорна, Бо в тебе - світла голова. І ти людей, хоч би і тріснув - В житті ніколи не любив, Зате, як й інші проходимці При всіх шикарно їх хвалив. Реклама, звісно, всім нам треба, Щоб буть таким як ніби всі, І що ти теж колись літ двісті - Вийшов із бідної сім'ї. 29.11.1966 р. ХТО РАНО ВСТАНЕ Хотів би в лузі на світанні Себе залишити в коханні, Щоб кожний, хто погляне в небо Згадав про мене і про тебе. Щоб в квітах ніжності купався Й ніколи не розчарувався, Як травень квітами дібров, Де в кожнім дереві - любов. 14.5.2004 р. ГРУДОНЬКИ Шепотіли квіти в лузі, Розмовляли з вітерцем, Я стояла під вербою З кучерявим молодцем. Пригортав мене до себе Й дуже сильно цілував, А над нами в синім небі Місяць з зорями гуляв. Солов'ї всю ніч співали, Стали хмарки танцювать, Довго думала-стояла, Чи давать, чи не давать? Мабуть так робила мати, Та й бабусенька мабуть... А тому і я рішила Дать скраєчечку... чуть-чуть. А як став він обнімати І ще більше цілувать, То забула і про матір, Хай вони мене простять! Загорілись роси в лузі, Ось і ніч зустрілась з днем, І не стрималась я, друзі, Бо горіло все вогнем!.. Скільки людям дано жити, Де ті радощі в житті? І рішила допустити Аж до самої... душі. Все над нами закружилось - Небо, сонце, квітоньки, Коли він мене в тім лузі Обійняв за грудоньки. 9.7.1981 р. ПАМ'ЯТЬ Ти, брате, жінці довіряй, Але очей не відривай, Бо та як відійде від хати - Стає щось з пам'яттю у Нати. А потім вже хоч вбийте Нату, А жінку тягне в іншу хату. 22.5.2004 р. ШАМІЛЬ Чи думав ти хоч раз, Шаміль, Коли виходив з тебе хміль, Скільки тебе людей кляло, Що крав у бідних барахло? А в тебе ж ще маленькі діти, Раптом на їх ті підуть біди? Чи думав ти, який ти біль У душі їх несеш, Шаміль? Бо всі оті людські прокльони /Будь певен! - то не забобони/, Вони безслідно не проходять, Вони своє завжди знаходять: То твоя карма, то твій гріх, Що перейде на них усіх. Й чекати довго не заставить - Виложиш більше під заставу. Бо Бог такого не прощає, І це вже навіть й дурень знає. Невже це твій уклад життя, Нічого тут не втямлю я? Ну хорошо, ти вкрав, продав, Потім на пийло поміняв... Потім обкакавсь, обригався... Невже для цього ти старався? А далі що? Ще вкрав, попався, І з рідним домом розпрощався. І пам'ятай, що так і буде, Колись тебе візьмуть за груди І витрусять негідну душу, Й по полю, як лайно розтрусять. 16.7.2004 р. ЯКБИ ЗНАЛА... Я б все тобі віддав, дівчино, До останнього гроша, Та, нажаль, в моїй кишені Як у того латиша. Тут дівчина посміхнулась, Прицінилась, підійшла, Губки бантиком скрутила, Ще й за плечі узяла.