А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

ЛЮБОВ І КВІТИ Квіти, літо і любов - Що ще є миліше, Як кипить у жилах кров Та що пише вірші? Якщо з вами поруч та Що принесла літо... Ну хіба ж це не краса, Як тут не радіти? 28.11.2004 р. ПРО ТЕБЕ Від каблучків аж до очей, На що не гляну - все пече: Ті грудоньки, ті губоньки, Неначе в лузі квітоньки. Чим більше я на їх дивлюсь - Тим більше я за них молюсь, І Бога вічно прославляю, Що він мені їх посилає, Бо в світі більшої краси - Вже не шукай, і не проси. 15.9.2004 р. ПИЙ НЕКТАР! Пий нектар поки квіти цвітуть, Поки батько із матір'ю живі, Поки мила твоя чарівна І ровесниці надто вродливі. Пий нектар поки поле шумить І вигукують квітами гори, Коли хочеться пить ще і пить І пірнати в те звабливе море. Пий нектар. Не лінись, не жалій! Той хто п'є - тому й Бог підливає, Бо в отих, хто цей любить процес - Щастя з дому кудись не втікає. Пий нектар! Не лінись, не жалій, Людське щастя - то мить випадкова, Бо у вогнищі тому бажань І знаходиться наша підкова? 11.7.2001 р. КОЛИ ЦВІТЕ ЧЕРЕМУХА Коли цвіте черемуха в гаю, Я чую голос милої: люблю! І ти мене у тому не вини, Що в нас в гаю шепочуть ясени. Мене ще так ніхто не цілував, І слів чарівних стільки не казав, І ти мене у тому не вини, Що я не можу жити без весни. Розцілую з ніг до голови, Тільки ти прийди, прийди, прийди, І мене ти в тому не вини, Що не можу жити без весни. Поцілуй мене ти, поцілуй, І мене ти в тому не винуй, Що цвіте черемуха в гаю І що я люблю тебе, люблю!!! 6.8.2004 р. ЗАВОДНІ ПІВНІ Коли весна гуляє в полі І чути щебіт із дібров, О, як же хочеться з тобою Мені зустрітись знов і знов. Поговорити про минуле, Згадать про ті далекі дні, Коли були ми молодими І заводними, як півні. Побалагурити про будь-що, Як це у ті далекі дні, Коли були ми всі зірками І ще не в міру запальні. Поговорити й пошептати, Скупнутись в полум'і очей, Поки гукне додому мати, Щоб йшли дивитися хокей. 2.12.1997 р. ПРИЙДИ! Душа моя від щастя п'яна Як ти по вулиці ідеш. Можливо в цих рядках, кохана, Себе, як в люстерці знайдеш? І десь у серці пожалієш, Що ти не стала - а пройшла, І квітами краси своєї Мене поніжить не змогла. Я знаю,- серцю не накажеш, І знаю, - все тобі прощу. То хоч коли ідеш повз мене - То посміхнись мені, прошу. Я так тебе давно чекаю, Що навіть важко уявить, Душа моя, як роси в полі Вогнями всіх світил горить. Хочеться десь піти у поле І на все небо закричать: -Прийди до мене хоч на нічку, Прийди про щастя пошептать. Прийди, прилинь, примчись, як вітер, Так як весною в ліс - дрозди, І принеси в мій дім кохання... Прийди, згвалтуй, але прийди! Я знаю, світ жорстокий надто І не людям про це судить, На все у світі Божа воля, А нам приписано - просить. То ж може ти хоч на Великдень, І я в це вірю - ти прийдеш,