А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Жінки не можуть без брехні. Й чим більш локшини їй начепиш - Тим більше жінка та цвіте, І всіх, хто стане на дорозі - Немов кузявок розмете. Й сьогодні важко уявити, /За що вже, вибачте, мені!/ Щоб ми в житті, скажіть, робили, Щоб чорт не вигадав брехні?! Бо жінка - це така істота / Хоч цього й знать не треба всім! / Чим більш локшину їм чіпляють - Тим більш подобаємось їм... 17.6.2005 р. РОЗУМ І СЕКС Красунь стрічав, як в полі квітів - Куди б я тільки не пішов, А от розумних, вибачайте, Як не старався - не знайшов. Чи то такий я нещасливий, Чи може й сам я не того?- Ніби вони й не юродиві, А говорить нема про що. А може розум їй не треба, Навіщо він як є краса? Як є у жінки синє небо Й все те - чого у нас нема... 18.8.2007 р. НЕ ЖЕНІТЬСЯ, ХЛОПЦІ! Ген по небі покотився Місяць з-за вербички І короною дівчині Впав на біле личко. А дівчина, як калина, Як барвінок гнеться, Посміхнулась Місяченьку, В руки не дається. Посміхнулась та дівчина - Посміхнулись гори, Затьохкали соловейки, Ожили діброви. Смійтесь, смійтесь в небі зорі, Смійтесь, веселіться, А ви, хлопці, любіть дівчат, Але не женіться. Світ такий чарівний, милий, Як веселі зими. А, женившись, запевняю, Що не ті вже рими. Не ті рими, не ті ритми І не та корона, Тільки каркає дружина, Як в садку ворона. 20.9.1973 р. КОЛИ ГОВОРЯТЬ ОЧІ Був час як нас дівки любили, І ми також любили їх, Але про це не говорили, Бо всі соромилися всіх. Про це усе казали очі Краще від всіх найкращих слів, І кожен ждав своєї ночі, Як незаміжні ждуть сватів. 7.7.2003 р. ДИВНА ФІЛОСОФІЯ Мені сусідонька сказада Що я як янгел, як святий, А ти про мене що говориш - Що ніби я сякий-такий? Можливо й ти комусь так само Тихенько шепчеш,'я - люблю' Акордом завченої гами, Від всіх ховаючись в гаю. Та тільки боляче від того, Що любить інша а не ти, А ти в той час біжиш від мене, Так як від ладану чорти. Їм всім твоє потрібне тіло, Але ніскілечки не ти, Бо як награються тобою - Палахкотітимуть мости. Хто знає, де той правди солод? Чужий як гляне - божий дар, Що кожну з вас, немов у спеку - Кидає то у піт, то в жар. Можливо, так і ти чужому Посмішку кинеш, як піон, Що він і справді ще й повірить, Ніби знайшов він міліон. 10.10.1980 р. ЯК ЯВІР ЗАШУМИТЬ Як я завжди хотів любить, В коханій посмішці купатись, І в час, як явір зашумить - Тобі без залишку віддатись. Стрибнуть в твої обійми рук, До тебе, люба, пригорнутись, Щоб пить нектар, як з квітки жук І в царстві божому проснутись. 26.1.2003 р. СВІТЛА ГОЛОВА Я знаю, пане, що ніколи Не працював ти так як я, Що не проходив теї школи, Не відав, що таке земля; Скільки потрібно в неї вкласти - Щоб нива щедрою зросла, Бо ти дивився, де б що вкрасти, Бо в тебе - світла голова. Не знав як тяжко щось робити І відчувать що задарма,