А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

ЦВІТ КАЛИНИ Оєсенілося небо, Ососюрились думки, Як ішов я рідним краєм, Де сюсюкались дубки. Оєсенілося небо, Отичинилась земля, Йду до тебе і не знаю: Чи то я вже, чи не я? Захмелів мій розум Блоком, А Ронсаром вся душа, Йду по вулиці й співаю, А в кишені ні гроша. А навколо жито й жито: Скільки оком осягнеш, Бо до мене - я це знаю - Й не захочеш, то - прийдеш! Й повну пазуху кохання Разом з щастям принесеш. 1.9.1964 р. ПОСТОЛИ Прочитав я свій вірш і заплакав: Ну й нудотний! Хто ж вірш цей писав? Ось сторчить необрубана проза, Там корчів, ніби, хтось навтикав; А там просто - сирий, ніби, осінь, Хоч за хмари хапайся бери! Ніби, він і в костюмі - та босий, Хоч заказуй мерщій постоли. Може тут постоли, як хрін в просі... Хай відчують і горе, й біду, Хай ще трохи побігають босі, Поки гроші на буци знайду. Може викинуть їх і не злитись, І ніколи вже їх не писать, Або в церкву піти помолитись, Й панахиду по них заказать? 15.7.1969 р. ПТАШЕЧКА - ЩЕБЕТАЛОЧКА Донечці Ти - моя пташечка - щебаталочка, Ти - моя радість - цілуваночка, Щоб без тебе робив, моя маківко, Щоб тебе не було, моя ластівко? Моє б серце було неримоване, А мій розум був би розчавлений. І тоді б всі закінчились радощі, Як зникають весняні пахощі. І потухло б навіки Сонечко, І не відав би ніжності зроду, Бо якби я не знав свою донечку, То ніколи б не знав свого роду. 29.10.1990 р. ОБЛАВА Не було перебудови - То були кролі й корови, А прийшла ота облава, Мов корова все злизала. Був колись в нас божий рай, Пили чачу, самограй, Зараз вже й вина не стало, Горбачову вічна слава! Міг колись, я так сказати, Дачу, дім побудувати, А сьогодні, Божа мати, Дай хоч хлів добудувати. Є у нас така держава Хоч кричи ти, хоч крутись, Якщо гривню вам добавить - Буде років сто трястись. Я уже у тому віці, Що нема коли вже жить, Та як гляну я на шефа - Так і хочеться вліпить. Обійняти й розчавити Як живого слимака, Скільки ж можна кров вже пити Із простого мужика? Хай мене боронить Бог - Від багатих, як від блох, Краще зразу помирати, Як кредит в багатих брати. 24.4.1997 р. КОТЯЧІ МОЛЕБНІ Пану Лужкову Ніби стовп телеграфний Душа аж тремтить, В такому напруженні нерви, Що ними якби по лужкових вліпить - То, певно, б воскресли і мертві. Де сили, скажіть, ми беремо мовчать, А ще сміємось, що слабенькі? Та скільки ж цим виродкам можна мовчать За ті їх котячі молебні? Їм мало Молдови, Курилів, Чечні - Так їм ще давай й Севастополь! А хрена ти часом не хочеш, 'браток', А разом з ним ще й Сімферополь? 19.1.1997 р. ПАНИ І КАЙДАНИ Ну й апетит в партократів! - Все б загребли, щоб могли, Як взяти не можуть за груди - В потилицю мітять вони. А щоб їх ще більше боялись - То, ніби горох - сіють страх, Щоб спокію вічно не знали Й втікали від них, як собак. Бо в час, коли люди всі плачуть - В той час