За межами кохання - Тетяна Калинова

         Останні    кілька    днів ,    були    мабуть     найщасливішими     в     моєму    житті.    Ми     з    Кеті    весь    час    були    разом.    Обіймались,     цілувались,     кохались.     Ми     зблизились    настільки,     що    я    здається    вже    й    дихати    без    неї    не    можу.    Потрібно     постійно    відчувати    її    поруч.    Ніколи    б    не    повірив ,     що    можливо    відчувати     такі    сильні    почуття    до       дівчини,    якби    не    відчував    їх    сам.    Вона    стала    для    мене    всім,    моя    дівчинка.   Заради    її    посмішки ,   готовий    звернути    гори,    а    через    одну    її    сльозинку,    готовий    вбити.     

    Все    змінилось    в    одну     мить...   

      - Ми    з    Ені    чекаємо    дитину. -    Бах!    Наче    щось    в    голові    вибухнуло.     Такого   я    не    чекав.     Батькові    47,    а    Ені    скільки?    40?     39?      Та    їм   вже    наших    дітей    час   бавити...     Ні,    звісно    я    бажаю    щастя     своєму   батькові,   але    я    егоїст.    Мене    більше    цікавить  ,   моє    особисте    щастя.     А    моє    щастя -    це    моя    зведена    сестра...     Кет  -    моє    щастя     і    я    не    збираюсь    відступати.     Підіймаюсь    і     беру    її    за    руку,    відчуваю   яка    вона    напружена.     Хотів    сказати  ,    що    ми    кохаємо    один    одного    і    що    ми   з    Кеті    разом.     Та    вона    не    дає    мені    сказати,    вона    вмикає    задню.    Невже    для    неї    все  так    просто?    Невже    вона    готова    пожертвувати     нашим    коханням    і    щастям,    через    вагітність     матері.     Я    знаю,     що    це    неочікувано,     сам    в   шоці,    але     для    мене,     це     нічого    не    змінює.     Не    існує   того,    що    зможе    примусити    мене     відмовитись    від   Кеті.     Щоб    не    вибухнути    просто     тут,    за    столом,     вирішив     прокататись     на    байку    і    заспокоїтись .  

     Все     пішло     не    так.    Чорт    забирай.      Я    сподівався,     що     ми     сьогодні    скажемо     батькам    про    наші    стосунки  ,    а    завтра     Кеті    поїде    зі    мною     на    чемпіонат .     Дали    б    батькам     цей    час ,   щоб    зрозуміти    і     прийняти,    або    не     прийняти    і    після ,   ми    б    все    обговорили.     Мене    не    буде    три    дні.    Не    знаю ,   як     зможу     залишити     її    на    цей     час,     тому     сподівався,    що     вона     буде    поруч.      Але    ж    ні.    Кеті    злякалась.      Дідько.    Що    я   роблю?      Я    ж    не    побачу    її     три    дні     і     замість    того,    щоб    бути    зараз    поруч     і     обіймати    свою    дівчинку,     я    психую     і    ображаюсь.      Розвертаю    байк    і    їду     додому.      В     будинку     вже     темно,     всі     мабуть   сплять .     Підіймаюсь    на   другий    поверх    і    відчиняю    двері    в    її    кімнату.     Навіть    не   роздягаючись     лягаю    поруч    на    ліжко    і    міцно    обіймаю    її.   

     - Вибач     маленька     що    я    психанув,     просто     я    думав,    що    сьогодні    нарешті    все    вирішиться,     але ...   

     - Я     не    змогла    Кевіне.     Вони     такі    щасливі,    я    не    хотіла    псувати    їм    такий   день.   Спочатку   я    подумала ,   що    це   кінець    для    нас    з    тобою ...   Але   я    не   хочу ...   Не    зможу   без   тебе.    -  притягую   її   ще   ближче.   

     -  Я   б  все-одно   не   відпустив  тебе,   Кеті.   Ти    моє   щастя ,  кохана ,   а    від   щастя    не  відмовляються.  

     -   Зачекаємо    кілька     днів.     Добре?     Ти    приїдеш     і    тоді    розповімо. -    вона     з   надією    дивиться     мені    в   очі. -    тільки    не   ображайся.    Я    кохаю     тебе.     2-3    дні    нічого    не    змінять.    

    - Добре.     Як    скажеш     мила. -    цілую    її .  - Може    все-таки    поїдеш    зі    мною?   Не   хочу   тебе   залишати.   

     - Ні    Кевіне.    Я    зачекаю    тебе    вдома.   -    Кеті    ще    ближче     притуляється    до    мене    і    ми    міцно    обійнявшись    засинаємо.   

     Вранці     розплющивши    очі    і    відчувши    її    поруч ,     навіть    промайнула    думка,    нікуди    не    їхати.    Та   остаточно    прокинувшись   ,    піднявся     і    пішов    в    свою    кімнату    збиратись.     Після    чого    знов     повернувся    до    Кеті.     Чомусь    ніяк    не     міг     примусити    себе     залишити    її. 

    - Кет.    Мила. -    цілую    її     обличчя    намагаюсь      розбудити.     Вона     розплющує    очі    і    посміхається. -    Сонечко ,   я    вже    їду.   

    - Вже    ранок? -    вона     підіймається     і    висне    в    мене    на    шиї.    

    - Так    кохана.    Ти    довго    спала.     Я    буду    сумувати.  -   обіймаю    її   міцно.    

   - І    я   буду    сумувати .     Я    тебе    кохаю    Кевіне.  -   чую    як    за    вікном     вже    сигналять   мої    хлопці.    

    - Мені    вже    час    мила. -    ніжно    цілую    її   в    губи    і    не    розумію    що   за    відчуття   таке     дивне,    наче    ми    прощаємось     назавжди. -    Кохаю . -   кажу    ще    раз    і    виходжу    з   її    кімнати,    мало    не    збивши    з    ніг    батька.    Добре    що    я    одягнений    і   з   сумкою.    

    - Кевіне,    що    ти ...?   

    - Я    попрощався    з    Кеті.     Все    тату    бувай.    Мене    вже   чекають.  

     -  Так.    Я    йшов    тебе    будити,    думав    що    ти    проспав.    Удачі    синку .     Порви   їх   там.  

     - Дякую    тату.     Як    завжди.    

  Вибігаю    на    вулицю       і    сідаю    в  авто .