За межами кохання - Тетяна Калинова

     Я     разом     з    мамою     поїхала    до    лікарні.    Звідти     зателефонувала    Браяну.     Я    страшенно     злякалась    за    маму.    Лікар    сказав ,    що    вона     перехвилювалась ,    тому    в    неї     була     загроза    викидня.     Та    на    щастя,     нічого    страшного    не    сталось.     Все    буде    добре.       

     Браян    приїхав    швидко,    теж    зляканий    і    стривожений.     

    - Як    вона?   

    - Нормально ,    Браяне.    І    з    мамою    і    з    дитиною.    Не    хвилюйтесь.    

    - Що    сталось   Кеті?     Все    ж    було    добре.  -    я    почала    плакати,    Браян    обійняв   мене   і    погладив    по     спині. -    Тихо.    Тихо    дитино.    Злякалась?     

    - Пацієнтка    кличе    доньку.  -  сказала     медсестра. - Але     їй     не    можна    хвилюватись.     

    Зайшовши    в    палату,    ми    з   мамою    спочатку    мовчки    дивились    одна    на   одну.  

    - Давно? -    запитала   мама    втомлено.     

    - Відколи    ви    поїхали. -    вирішую    бути    чесною.   

    - Не     треба    було    вас    самих    залишати.  -    мама    прикрила    очі.   

     - Це    б    нічого    не    змінило    мамо.     Ми    подобались    один    одному     з    самого    початку.

     - Про    що    ти    говориш?    Він   звабив    тебе.   

     -  Це    не    так    мамо.     Давай    поговоримо     про    це    пізніше,    тобі    не    можна    хвилюватись.   

     - Ви...    Ви ...     Між     вами    щось    було? -    я    лише     опускаю    очі    і    мама    все    сама    розуміє.    -     Як    ти    могла    Катя?   Я    не    чекала   від   тебе   такого.    Невже     мало    хлопців    в     університеті?     Чому    саме    з    Кевіном?     Господи.     Браян    вже    знає?    

    - Ні.    Я    йому    ще    не    сказала.   

     - Він    не    повинен    дізнатись  .       Він    же    така     відома    людина.     Якщо    дізнаються     ЗМІ ,     чи    партнери,     буде    біда.    Я    не    хочу     залишитись    з    маленькою    дитиною    сама . - вона     почала плакати.  -    Навіщо    ти    так    зі    мною   доню ?    

    - Все    буде    добре    мамо .    Не     хвилюйся. - підходжу    і    обіймаю    її. - Я    повернусь    в    Україну. -    я    вирішила   це    по   дорозі     до  лікарні.   Мама     відхиляється    і    дивиться    мені    в    очі.   

    - Як    це?    Сама?   Що    ти    будеш    там    сама   робити?   

   - Квартира    є.    Піду    знов    до    універу.    А    там ,   можливо     після    навчання    повернусь    сюди,    а    можливо    залишусь    в    Україні.     Тим    більше,   я    ж   не   зовсім    сама  там   буду,   в    нас     же    там    є    ще    татова    родина.   -  переводжу    подих. -   Я    не    зможу   тут   жити   мамо.

    - Ти    що    закохалась     в    нього?    

    - Це    вже    не    важливо .    Я    повинна    все    виправити.   

    - Катя,     я    не   хочу ,   щоб    ти    їхала.    

    - Так    буде    найкраще    мамо.    

      Я     залишила     маму    з     Браяном,     а    сама    поїхала    додому    збирати     речі .     Коли     Браян     повернувся ,     попросила    його     купити    мені     квиток    на     літак     до    України.    Його    здивувало     моє   прохання  ,    він    зрозумів ,    що    між    нами    з   мамою   щось     сталось.     Не     хотів ,    щоб     я     летіла,     сказав    що    полюбив     мене     як    доньку .    Я     йому    вірю.     Я    це     відчуваю.   Я     теж     полюбила    його     і     мені    самій    шкода     звідси     їхати  ,   а    особливо     я     не    знаю,     як     тепер     мені    жити    без    Кевіна .     Та         іншого     виходу     я    зараз    не    бачу  ,     можливо    з     часом    щось    зміниться...    Кевін    телефонував    кілька     разів   ,    я    не    брала     слухавку,    не    можу    зараз    чути    його     голос,    боюсь   що    можу    передумати .    Він     би    почув     по    моєму    голосу ,   що    щось    не    так ,   не    хочу    щоб    це     вплинуло     на     його    гру,    для    нього    це    важливо.   

    Ввечері     в    мене    на    руках    вже    був    квиток     до    України ,   та     Браян    все    ще    намагався     мене     відмовити  ,    але     я    вже     все    вирішила.    

     Заходжу    в    кімнату     Кевіна ,   лягаю    на     ліжко     на    якому     відчуваю    його    запах ,      втикаюсь    носом     в    подушку    і    реву.    Чому    все    так    несправедливо?   Чому    я     закохалась     саме    в    нього ,    в     свого     зведеного    брата?    Вирішую   написати     йому    листа    і     хоч     щось    в    ньому    пояснити.      Кевін    не    зрозуміє    мене.    Він    мене    зненавидить  ,     а    я...    а    я    мабуть     буду    кохати    його    завжди.    

     Вранці    Браян     відвіз    мене    в    аеропорт.     Практично    всю    дорогу    ми    мовчали.     Говорити     не    хотілось.     Прощаючись    в    аеропорту ,    Браян     міцно     обійняв    мене.    

    - Сподіваюсь     доню,     все    вирішиться    і    ти    скоро     повернешся.      Якщо     будуть     проблеми   ,   відразу     ж    телефонуй .    Завжди    тобі     допоможу    чим     зможу.    До    зустрічі    Кеті.    

    - Я    люблю    вас    Браяне     і    дякую    за    все.    Бережіть     маму.     І    ще...    Ні .   Нічого.      Бувайте    Браяне.   

   От    і    все.