За межами кохання - Тетяна Калинова
Так солодко прокидатись від його поцілунків. І ці слова: мила, кохана, сонечко. Господи, якби хтось знав, яка я з ним щаслива.
Кевін поїхав на свій чемпіонат , а я ще трішки поніжилась в ліжку. Після чого, одяглась і спустилась вниз, дуже хочеться кави. Мама з Браяном вже снідають .
- Доброго ранку. - привіталась я зайшовши на кухню.
- Доброго ранку , сонечко. Приєднуйся. Я тебе не кликала, думала ти ще спиш, вихідний все ж таки.
- Ні, дякую. Я поки що не голодна. - роблю собі каву і сідаю за стіл.
- Доню, в тебе є якісь плани на сьогодні? Може пройдемось по магазинах?
- Я з радістю, мамо. Ти ж знаєш, я це обожнюю. - відразу настрій пружинкою підстрибнув вгору.
- От і чудово. Поснідаємо, зберемось і поїдемо.
Так ми й зробили. Щоправда , по дорозі в ТЦ , заїхали в якусь грузинську пекарню, тому що мамі нестерпно захотілось хачапурі з сиром. Невже всі вагітні такі смішні? Це ж вона придумала, правда ? Ну як вона з автомобіля , могла відчути запах випічки. Смішно було спостерігати за нею. Мама скупила половину пекарні. Хоча я згодна, запах був , ну дуже апетитний , навіть я не втрималась і з'їла шматок хачапурі, хоч я не дуже люблю таке.
Коли мама виглядала задоволеною життям, ми все-таки поїхали в ТЦ .
Настрій був чудовий, я купила собі сукню і кілька комплектів гарної нижньої білизни. Впевнена, Кевін зацінить. Минула всього половина дня, а я вже за ним скучила.
Мама теж купила собі деякі обновки і ми зайшли в дитячий магазин. Вона просто не змогла пройти повз. Там , наче божевільна, з палаючими очима, вона розглядала речі, які здається навіть на ляльку будуть малі. Спочатку казала , що не буде поки що нічого купувати, бо це погана прикмета, та все ж не втримавшись , купила мініатюрні носочки і шапочку. Я ж кажу , що вона смішна...
Після ми вирішили зайти в кафе, яке теж знаходиться в ТЦ . Якби я знала, кого там зустріну, в житті б не пішла.
В кафе було багато відвідувачів, та побачивши вільний столик, я швидко пішла до нього, тим часом мама пішла в туалет.
- Ти подивись, які люди. - озирнувшись на голос , я побачила Міранду з подругою. - шкода що сюди пускають всілякий непотріб.
- Мінді чого тобі треба? Іди собі, куди йшла. - хочу швидше її позбутись, бо скоро повернеться мама.
- А що страшно? Твій захисник далеко, врятувати не встигне.
Бачу як мама виходить з туалету і посміхаючись йде до нас. Моє тіло від нервів починає тремтіти.
- Іди будь-ласка Мінді. - вона вигинає брови.
- Що це з тобою? Ти наче...
- Доброго дня дівчатка. - підходить мама. - Мінді, я рада тебе бачити. Давно ти не заходила в гості.
- Привіт Ені. Так, давно. Ми з Кевіном розійшлись. - чорт. Вона зараз їй все розповість.
- Серйозно? Шкода. Ви були гарною парою. А чому, що сталось? - Міранда повертає голову до мене і легенько підморгує.
- А ви хіба не знаєте? - робить нещасний вигляд. Актриса. - Кевін зустрічається з Кеті. Про них весь університет пліткує. Вони ж брат і сестра. Це так жахливо. Спочатку з Ітаном і ще хто знає з ким , а тепер з Кевіном. Ти ганьбиш таку поважну сім'ю Кеті. - добиває це стерво.
Потрібно було бачити , вираз обличчя моєї мами. Я його ніколи не забуду. Вона вперше в житті , дивилась на мене з розчаруванням, злістю і навіть здається з зневагою. Та сказати нічого не встигла, вона похитнулась і я ледь встигла притримати, щоб вона не впала , так разом з мамою я й сіла на підлогу. Вона втратила свідомість. Все через мене. Якщо щось станеться з мамою, чи з дитиною, я собі цього ніколи не пробачу.
- Швидку! Викличте швидку будь-ласка. - кричу. Мінді злякалась і втекла .
- Швидка їде. - відповів хтось.
- Тримайся матусю , все буде добре.
