За межами кохання - Тетяна Калинова
Коли моя мати почала спілкуватись через соцмережі з якимось американцем , я нічого не мала проти . Думала , це так , для розваги, та коли вона зібралась летіти до Англії , щоб зустрітись зі своїм Браяном, тоді я розхвалювалась не на жарт, вмовляла її не їхати, це ж міг бути будь-хто, це могла бути пастка, її могли продати на органи , здати в рабство , та все що завгодно ... Та хіба ж закоханій жінці щось доведеш... Моя мама гарна 38-річна жінка , яка 10 років тому , втратила чоловіка і весь цей час , була сама, ніколи я не чула від неї , про кавалерів , хоча повторюсь , вона у мене дуже гарна жінка і не виглядає на свій вік . Мама все-таки мене не послухала і через два місяці спілкування в соцмережі , полетіла в Лондон , на зустріч зі своїм Браяном. До слова , всі витрати взяв на себе її кавалер.
Я дуже хвилювалась за неї , а мама хвилювалась за мене . Вона вперше в житті залишила мене на бабусю , по татовій лінії , з якою в неї були не надто хороші стосунки. Але , так як своїх батьків мама втратила давно , більше в нас нікого немає . Те що мені вже 19 років і я вже доросла, не рахується. Мама обіцяла , що якщо все буде добре , скоро забере мене до себе , та я на це не надто розраховувала, чомусь була впевнена , що вона повернеться дуже скоро . Але йшов час , вже два місяці мама в Лондоні і здається вона щаслива. Ми майже щодня спілкуємось по скайпу і я теж вже знайома з Браяном. Начебто нічого такий чоловік. Та виявилось, що Браян, дуже багатий , у нього величезний будинок з басейном і тренажерним залом, круті автомобілі і тому подібне. Мама вже починає кликати мене до себе . Та я сумніваюсь. Що мені там робити ? Тут мої друзі, я познайомилась з симпатичним хлопцем, сьогодні йдемо з ним в кіно . До того ж тут бабуся , хоч в них з мамою погані стосунки , мене вона дуже любить і я її теж люблю . Я не зможу залишити її . Цього року , я вступила в університет на перекладача англійської і французької мови. Взагалі в мене все добре і я не хочу нічого міняти. Ну що мене чекає в Англії?
Та доля все вирішила за мене...
Одного разу , повертаючись додому з універу , я побачила як від нашого під'їзду, від'їжджає автомобіль швидкої допомоги. Підійшовши ближче , зустрічаю сусідку
- Ой , Катюшко, горе яке! Я ж тільки годинки дві тому , з нею розмовляла, а тут кажуть серце зупинилось.
- Про що ви? В кого серце зупинилось? - перепитую, але моє серце завмирає, бо здається відповідь я вже знаю.
- Так бабуля ж твоя померла. Я думала ти вже знаєш. Приїхала тітка твоя Женька, провідати матір , а та вже холодна. Ой горе яке. - залишаю сусідку і біжу до квартири, це мабуть помилка якась... Я вранці йшла до універу, бабуся мені сніданок готувала і виглядала добре.
Та на жаль ніякої помилки... Бабуся дійсно померла.
Через тиждень після похорону , я збираю свої речі і їду до аеропорту. Мама сказала, що ні в якому разі не дозволить мені , залишитись тут самій , без нагляду.
Переліт був дуже важкий. Я страшенно нервувала і не лише тому , що я вперше летіла на літаку і дуже боялась , але й тому , що не знала , що мене чекає в Лондоні. Мама сказала , що Браян домовиться, щоб я продовжила навчання в Лондоні. Та мене хвилювало не лише це, я не хотіла сидіти на шиї в багатого майже відчима. Ну хто я йому , щоб він вирішував мої проблеми і забезпечував мене?
Зустріли мене мама з Браяном . Ми з мамою довго обіймались, ми ж не бачились більше чотирьох місяців. Браян до слова , мені дуже сподобався і взагалі вони з мамою , виглядають дуже гарною парою а головне, я ніколи не бачила маму, такою щасливою.
- Катюшо , донечко , я така рада що ти прилетіла. Тепер будемо разом. - щебече мама. - Браян домовився в університеті , так що з понеділка ти можеш приступити до навчання.
- Дякую вам Браяне , за все. - звертаюсь до чоловіка.
- Немає за що , Кеті. Я радий що ти нарешті прилетіла. Твоя мати дуже сумувала за тобою. Тепер будете з Кевіном навчатись в одному університеті.
