За межами кохання - Тетяна Калинова

    Сьогодні     після     пар     ми     поїхали     на     природу.     Кевін    купив     ковбаски    гриль ,    овочі    і    різні      смаколики.      Ми     поїхали    за    місто,    до    річки.  Погода    чудова,   сонечко   світить  ,   пташки   співають.   Тут   так   гарно   і   спокійно  ,   а   головне  ,    що   ми   тут  разом .     Кевін     розпалив     вогонь ,   а   я    розстелила   плед   і   розклала    на    ньому    нашу   їжу.     Спочатку     ми    просто     сиділи     і     обійнявшись     дивились     на    полум'я.    Так     добре,    просто    мовчки    сидіти     в    його    обіймах,    відчувати    його     тепло,    його    запах,    його     дихання     і    серцебиття.      Ніхто     з    нас    довго    не     наважувався     перервати     тишу ,    але    потрібно     поговорити.   

     - Завтра     прилітають    батьки. -    кажу   якось    приречено.   

     - Нічого    не    зміниться    Кет. - відразу    ж     відповідає     і    я    розумію,    що    ми    думали   про    одне    і    те    ж     саме. -    Вони    будуть     змушені    змиритись,    бо    я    тебе    не   відпущу,    мила. -     цілує    в     шию    пробуджуючи    мурашок    -    Не  хвилюйся.    Я    теж   багато  про   це  думав   і    розглянув    всі     можливі     варіанти.   Все     буде   добре ,   кохана .

    -   Кохана? - перепитую   і    повертаю    до   нього   обличчя.   Так    гарно ,   відразу    прокинулись   мої   метелики. 

     -  Так ,   кохана. -  повторює   і    цілує   спочатку   в     щоку   а     потім   в   губи.   -  Чи   тобі    не   подобається?  

     - Подобається . - відразу   ж   відповідаю .  -  Дуже    подобається  . -  посміхаюсь   і   знов   цілую  його.  -   Я   дуже   щаслива   з    тобою    Кевіне.   І    я   дуже   тебе   кохаю. 

    -  Я    буду   намагатись  ,   щоб    ти  завжди   була    щасливою  ,  сонечко.  Тільки   будь   зі   мною. 

    Кевін   поставив    ковбаски   смажитись    і    ми    прийнялись  за    їжу .   Чи    ми  дуже   зголодніли  ,  чи  причина  в  тому  ,   що  ми  на  природі ,   та   все   здавалось   дуже    смачнючим.   

    - Мама    сказала,    що    в    них    є    для    нас   сюрприз.   -  згадую  про   розмову   з   мамою.

    - Мабуть    купили    нам   подарунки.     Потрібно    було    сказати,    що   в    нас    теж    є    для   них    сюрприз .  -  посміхається.   -  впевнений  ,   наш   сюрприз   крутіший    буде.

     - Я     мало    не   сказала. -   посміхаюсь .   Ми    навіть     думаємо     однаково.     Я     реально    мало    не   сказала    цього    мамі.  -     Вона    просила     щоб    ми    їх    зустріли.    

     - Зустрінемо     значить. 

     - Ти    досі    ненавидиш    мою    маму?   -  кілька  разів  хотіла  це   запитати ,   та   не   наважувалась.

     - Ні.  -  відразу   ж   відповідає   Кевін .-   Я    не    можу     ненавидіти    жінку,    яка    по-перше  ,  подарувала     мені    тебе,    а     по-друге,     робить     щасливим     мого     батька .      Я    просто     не    сприймав    її    серйозно,    в    батька    до     твоєї    матері    було    багато    жінок     і     всім    потрібні    були    його   гроші.    Вони   крутили  ним   як   хотіли  ,   а   він   наче   сліпим   був.   Доводилось  відкривати   йому   на  них   очі. 

     - І    ти    вирішив ,     що    ми    такі    ж    самі. -   продовжую.

    - Так.    Але    я    помилявся.    І    я    щасливий,    що    ви   з'явились     в    нашому    житті    маленька.   Я    дуже   щасливий  ,  що   ти    Кеті    вирішила   прилетіти   в    Лондон.

    -  Ну   взагалі - то   мене   ніхто  не    запитував.   Мама   поставила    мене   перед   фактом.   Не  хотіла,    щоб    я    сама    жила    в   Україні.    До   того    я     жила  з    бабусею  ,   та    вона   померла  .  Так   я    й    з'явилась   в     твоєму    домі.

    До     самого    вечора ,    ми     сиділи    біля    річки    і    насолоджувались     тишею,     смачною     їжею     і    один    одним.     Коли    повернулись    додому,     всю    ніч    доводили    один    одному    силу    нашого    кохання.     Здається ,  це   нам      ніколи     не   набридне.  

     Вранці     ми    швидко    прийняли    душ,    зібрались    і    поїхали    в   аеропорт    зустрічати    батьків.    Ми    весь    час    мовчали .     Кевін    знов    переплів     наші    пальці,    підніс     мою   руку    до    свого    обличчя,      поцілував    і    підморгнув     мені,    показуючи  ,  що    все    буде    добре.    Та    я    бачила,   що    він    теж    нервує.   Нервує   але    намагається    бути     спокійним    і    врівноваженим.    Ну    все    правильно ,   хоч    хтось  з   нас ,   має   бути     таким.  

     Батьків     ми    побачили    відразу ,   вони      виглядали     дуже    щасливими,     відпочившими     і    засмаглими.  А    мама    взагалі  ,    наче   світиться   зсередини.    Дуже    гарно   виглядає .     Незважаючи    на   те  ,   що    я     страшенно     нервую     перед     нашою    розмовою,    я     страшенно    за    ними     скучила,    за    обома.     Ми     обійнялись ,    забрали    багаж     і     пішли    до    нашого    авто.    Ми   з    мамою     сіли    позаду    ,  а     Браян     на    моє    місце,    поруч     з    Кевіном.    Хм.     Моє    місце...      Посміхаюсь     від     цієї     думки.     Всю     дорогу    додому  ,   ми     слухали   розповідь    батьків     про    відпочинок        і     навіть     вийшло     трішки     розслабитись.     Кілька     разів    в    дзеркалі    заднього    виду,    ловила     погляд    і    підморгування    Кевіна.   Він    це   так    гарно    робить...  Та   він   мабуть     все   гарно     робить.    Кохаю.    Господи ,   як   я    його    кохаю.