За межами кохання - Тетяна Калинова

     По    дорозі    додому   ,   Браян     замовив    в    ресторані    святковий    обід.     Спочатку    хотіли     всі     разом     піти    в    ресторан,    та     мама     сказала,    що    дуже     втомилась    через    переліт   і    Браян    відразу    ж   змінив    плани.    Все    таки ,    він   сильно    кохає    мою   маму,    це   видно    навіть   в   дрібницях.    Вони    гарна   пара    і    я   щаслива  ,   що   доля   подарувала  моїй   мамі , другий   шанс   бути    щасливою,    особливо   з   таким   чоловіком.  

     Поки     батьки    пішли    до    себе ,    ми    з   Кевіном    прийняли    доставку   з    ресторану    і    накривали    на    стіл.   Та  я   робила    все     на    автоматі.    Чим    ближче    наближався    час     нашої    розмови   з    батьками  ,   тим   більше     я    хвилювалась.    

     - Ти    як?    Трішки    заспокоїлась? -    обіймає    мене    Кевін.     Я   заперечно    хитаю    головою. -    Після    обіду    я    скажу    їм    про    нас.     І    як    би   там    не    було,    пам'ятай,    я    тебе    кохаю    і     ми    з     тобою    будемо    разом,     в    будь-якому    випадку.    Ти   зрозуміла?  -  Киваю.     Кевін    ніжно  поцілував    мене,   та   почувши    кроки   в    коридорі,    ми    відійшли    один    від    одного    і   продовжили    накривати    на   стіл.    

     - Ооо.    Які    ви    в   нас   молодці.    Вже    самі    впорались . -    щебече    мама   і    вони   з    Браяном    сідають   за    стіл.     Ми    приєднуємось    до    них.    Минає    буквально    кілька   хвилин,    як    Браян     підіймається ,    відкриває    шампанське    і    розливає    по   келихах.   

     - В   нас    якесь  свято? -   запитує    Кевін.    Браян    ствердно    хитає    головою   і   поклавши    пляшку       з   ігристим   на    стіл,    наливає    мамі    сік.    Я    здається    починаю    розуміти ,   про    який    сюрприз    йшлося...    І   я    в   шоці.   Глянула   на   Кевіна ,    який    посміхається    батькові    і    розумію ,    що    такого    розвитку    подій,   ми   не    передбачили...    Не   уявляю    його    реакцію. 

      - Діти. -   почав    Браян . - Ми    казали     вам,    що    в    нас    є    сюрприз,   так    от... -   здається    він    теж    трохи    нервує.  - Я    розумію ,    що    ми    вже    не    такі    молоді    і    не    знаю ,   як   ви    до    цього    віднесетесь ,      та  ми  дуже   щасливі .    Загалом... - він  взяв   маму   за    руку, а  вона    наче     сором'язлива   дівчинка,      відвела    очі    і     опустила     голову.     Це    було    б     дуже    мило,    якби    не    пахло      кінцем     для    нас    з    Кевіном. -    Ми    з    Ені    чекаємо    дитину.    -     в     Кевіна    з    руки    падає    келих    і    він    повертає     голову    в    мою    сторону,    я    ж    не    дивлюсь    на    нього,    в    мене     вже    повні    очі    сліз.   Підіймаюсь ,    йду    до   мами    і   обіймаю    її,    потім    Браяна.   

     - Вітаю    вас.   -   з    очей    течуть    сльози    і    тільки    Кевін    розуміє ,   що    це    не   через    розчулення.    Він    підіймається    і    підходить    до    нас,    бере    мене    за    руку    і   я   розумію,    що    йому    байдуже,    він    не    відступить.   Він   все   одно ,  як   і     планував     збирається   їм   розповісти    про   наші   відносини.    Але   зараз    не    час.   Не   сьогодні.    Не     так.

   - Вітаю    вас.    Але    в    нас    теж    є    сюрприз. -   підіймає    наші    руки. -   Ми  з   Кеті...   

   - Ми    з    Кевіном    помирились. -    перебиваю    я ,   стискаючи    його    долоню.  Сподіваюсь   він    зрозуміє .   -   Ми    подружились    і    більше    не    сваримось. -    відчуваю   ,    як    він    своїм    поглядом    пропалює    моє   обличчя,    але    я    не    можу   по-іншому,    не    зараз ,   не   сьогодні.    

    - Яка    я    рада,    мої    хороші.    -    знов    щебече    мама.    Кевін    відпускає    мою    руку   і   сідає    на    своє   місце.              Більше    він    не    звертав    на    мене    увагу    до    кінця   вечора.   Образився.    Батьки    ще    довго    розповідали,    як    відпочивали     і    як    дізнались    про    вагітність.    Я    посміхалась    і   робила    вигляд ,   що    слухаю,    та    насправді    нічого    не   чула.    Я    щаслива    за    маму,    але    хочу   і    сама    бути    щасливою.    

     - Вибачте,    я     піду    прогуляюсь ,    щось    голова    розболілась. -    сказав   Кевін ,   піднявся   і    вийшов    з    вітальні,    а    потім    і    з    будинку.    

    - В    вас    точно    все    було    добре?    Він   якийсь    дивний. - запитав    Браян.

    - Все    добре.    Мабуть    просто     перехвилювався,     чи    не    виспався.   

    - Можливо.    Ми    й   самі     були     здивовані   ,   коли   дізнались     про   дитину,    але   дуже    щасливі.    

    - Тепер    в    вас    з   Кевіном,     буде    маленька     сестричка,    або    братик.  -    хотілось      крикнути   ,   щоб    вони     замовкли.    Коли    Кевін    пішов,    я    відчула    себе    зрадницею.    Я    не    хочу   щоб   він   ображався.    Мені    теж    важко. 

    - Йдіть    відпочивайте,    а    я    тут    приберу. -    кажу.    Хочу    залишитись   сама.    

    - Дякую    люба.    Я    дійсно    сильно    втомилась.   

   Вони    пішли ,    а   я    розплакалась.     Прибравши    зі    столу ,   пішла    в    свою    кімнату.    Минуло    більше    двох   годин,    а    Кевін    ще     не    повернувся.     Я    прийняла    душ    і    лягла    в    своє    ліжко,    яке    тепер    здається    занадто     великим    для    мене    одної     і    холодним.    Останнім    часом ,   ми    з    Кевіном     спали    в    ньому    разом.     Я    так    швидко   звикла   до  нього    і    тепер    без    нього    не    можу   заснути.    Сподіваюсь   він    заспокоїться    і    пробачить   мені.