За межами кохання - Тетяна Калинова

      Наступного       дня,  з   чудовим    настроєм   ми   приїхали    до    універу.     Настрій   чудовий ,   бо   щойно ,    не    доїжджаючи   до  універу ,   Кевін    зупинив   автомобіль    і    ми    довго    цілувались ,   здається   навіть   губи   розпухли.    Та   попрощавшись   на   парковці    ,  я    вийшла    з   авто    і      щойно       зробила      кілька      кроків  ,     як     до     мене      підбігла      Дейзі     і     вхопивши      за     руку     повела      в      протилежну      від      нашого   корпусу     сторону.   Вона    була    розгублена   і    здавалось   ,    що   знає    найважливішу    в    світі  новину  ,   якою   терміново   потрібно   поділитись.  

    - Що    ти     робиш?     Дейзі     що     сталось?    

    - Кеті     тут     таке     робиться...      Коротше,     хтось     пустив     чутку,      що     ви     з    Кевіном    разом...     Точніше     не     так... -      вона     зам'ялась. -    що     він     тебе...   Ну ,   що   він   тебе...

    - Я    зрозуміла. 

    - Це     не     я,     чесно.     Я     нікому     про     вас     не     казала.    

    - Я     знаю  ,    що      це     не    ти.      Не     хвилюйся.    Тут     вистачає     доброзичливців.      

     - Думаєш     це     Ітан?     До     речі,     ще     одна     новина...     Кажуть ,     що     Ітан     і    Мінді     почали     зустрічатись.   

     - Ну     що    ж ,     з     них     вийде    гарна     пара.     Вони     однакові. 

     - Це    точно.      Що     думаєш    робити?    

     - А     що    я    можу?     Вчитись .    Головне     щоб     Кевін     знов      не      влаштував     бійку.     А     ще     я      боюсь,     що      наші     батьки      можуть      дізнатись     раніше     ніж     потрібно.  -    видихаю    і     беру     подругу    під     руку. -     Ходімо     Дейзі.     Я     не     збираюсь     ховатись,    бо    комусь     не     дає      спокою     моє     життя.    

    - Ти     молодець     Кеті.     Я     б     мабуть     вже     перевелась     в     інший     навчальний      заклад.   

    - Ну    дякую     подруго.     Вмієш     ти    підтримати.   

     Ми    разом    пішли    в    аудиторію    в    якій    в    нас    мала    проходити   перша    пара.    Як    не    дивно,    та    одногрупники    ніяк     не    відреагували     на     мою    появу,    можливо    ще    не   чули    нових     пліток,    або    не    повірили ,    а    можливо    їм     це     просто     не    цікаво.    Не    всі    ж    такі     виродки     як    Ітан     чи    Мінді.   Це    вже   добре.     До    речі ,   останню    я    випадково     зустріла    в     коридорі,    коли   йшла    в    туалет.    Вони    разом    з    Алексою     і    ще    однією    дівчиною ,    ім'я     якої     я    не    знаю,    заштовхнули     мене     в    туалет .   

      - Що    ви    робите? -  кричу    і    намагаюсь    вирватись.  -    Відпустіть.   

      - Зараз    відпустимо.  -    каже    Міранда. -    А    ти     виявляється    ще    більша    шльондра,    ніж    всі     говорили.     Спати     з     братом...     Навіть     з    зведеним,     це     ж    якесь...   збочення.     Але     мабуть     таким     як    ти     байдуже.     Думаєш    ти     йому    потрібна?  -    вона    почала    сміятись.   Я    її   не   слухала,    намагалась    вирватись  ,   але   куди  там ,    їх    троє  ,    а   я    одна. 

     - Навіщо    ти    це    робиш   ,   Мінді ?   Невже   так   подобається    бути   стервом? 

    - Краще    бути    стервом  ,   ніж   шалавою. 

  Поки     подруги     Мінді     мене     тримали,     це     стерво     порізала      мою    блузку     ножицями      і     маркером     написала    над   моїми     грудьми   "я   трахаюсь     з     своїм     братом"   

     - Треба     щоб     всі     знали  ,   яка    ти    хвора     на     одне    місце.     Ось    так.     Гарно    ж    вийшло    дівчата? -    запитала    вона    в    подруг.   

    - Супер. -    погодились    посіпаки. 

    - Краще    б    ти    повернулась    туди,    звідки    прилетіла.   Тут   тобі    не    раді.       Він    був    моїм ,   поки     ти    не     з'явилась.    І     обіцяю,     тепер     я    тобі     жити     спокійно     не     дам.     Забирайся    в    свою     Україну.   Я     впевнена  ,    як     тільки  ти   зникнеш  ,   Кевін   знов    прибіжить  до   мене.

    - Ти     ж    з    Ітаном    зустрічаєшся.    

    - Це    не    твої    справи.     Ти    за    все    заплатиш,    шльондра.    Я     ненавиджу     тебе. -    вона     знов    взяла    в   руки    ножиці. -    Так,    тепер   останній   штрих. -     вхопила     мене     за     волосся    і    я    зрозумівши ,  що    саме     вона     хоче    зробити,     почала     вириватись    з    новою     силою .     Я    не    дозволю   їй   відрізати   мені   волосся.  -    Дідько.    Та     тримайте     ж    її. -    крикнула    на     своїх    подруг.   Вони    боляче   викрутили  мені    руки   за    спину    і    Мінді     знов   вхопила   мене    за   волосся.    Та    раптом    в     туалет    постукали,    до    того    ж    так    сильно,    що    здається    зараз    двері     виламають.   

    - Відчиніть     негайно. - крикнув    Кевін. 

    - Джонсе,    ти    забув     де    чоловічий    туалет?    -  відповіла    Мінді  ,   але    я   бачила   що  вона    злякалась.    Видно    вона   теж   знає   Кевіна    в    сказі.   

    - Мінді. - гарчить    він. -   По-хорошому    прошу,    відчини    кляті    двері.   -  і    знов   сильний   удар  ,   мабуть  ногою.  

    - Ми    з    тобою     ще    не    закінчили      стерво. -     шипить     мов    кобра     мені     в     обличчя    і    відчинивши    двері    в    туалет  ,  пускає     скаженого     Кевіна ,    а     сама     швидко    виходить     разом    з    подругами.