За межами кохання - Тетяна Калинова
Прокидаюсь вранці і відчуваю, що мені дуже жарко . Відкриваю очі і бачу Кевіна , який міцно мене обіймає . Він ще спить. Згадую минулу ніч і жар охоплює тіло. Все , кроку назад вже немає , ми перетнули межу. Тепер нам ніколи не бути братом і сестрою. Посміхаюсь. Не дуже то й хотілось. Мені терміново потрібно в душ. Обережно , щоб не розбудити Кевіна підіймаю з себе його руку і намагаюсь вибратись з полону його обіймів. Сідаю в ліжку і щойно хотіла піднятись , Кевін сідає і ловить мене за руку. Прикриваюсь простирадлом і повертаюсь до нього.
- Кет , все нормально? - киваю і опускаю голову. Чомусь мені соромно після вчорашнього дивитись йому в очі. Кевін мабуть розуміє це по-своєму , тому що підіймає за підборіддя моє обличчя і запитує:
- Ти шкодуєш?
- Ні. Зовсім ні , - відразу відповідаю . - просто...
- Що? Тобі боляче?
- Ні. Мені ... просто незручно. - видавлюю з себе. Він посміхається і ніжно цілує мене в чоло. Після чого підіймається , бере мене на руки і несе в ванну кімнату. Там разом зі мною заходить в душову і вмикає воду. Тільки тепер опускає мене на підлогу , витискає на губку гель для душу і починає повільно водити нею по моєму тілу. Прикриваю очі і віддаюсь цим відчуттям. Це так приємно.
- Як ти себе почуваєш? Можливо не підемо сьогодні в універ? - запитує Кевін коли ми виходимо з ванної.
- Ні. Все добре. Я не хочу пропускати навчання. - він цілує мене в губи .
- Тоді збирайся , я зачекаю внизу.
Поки я сушила волосся і збиралась , Кевін зробив нам каву і бутери. Ми перекусили і поїхали в універ . Він знов як завжди , всю дорогу тримав мене за руку . Попрощавшись на парковці , ми розійшлись по різних корпусах.
- Привіт подруго. - сідаю біля Дейзі.
- Привіт. Хотіла запитати як справи , але сама бачу... Очі блистять , посмішка до вух ... Мабуть вихідні минули добре.
- Чудово. - відповідаю.
- Ооо, подруго, то ти попливла... - договорити нам не дав викладач , який зайшов в аудиторію. Пара почалась.
На обіді Кевіна не було , він ще вранці попередив , що в нього буде тренування. Через тиждень вони з командою їдуть в інше місто на якийсь чемпіонат на 3 дні. Він просить щоб я теж з ним поїхала , та я не думаю що батьки зрозуміють , чому я замість улюбленого навчання , поїхала на гру з ненависним зведеним братом. Хоч я і не люблю баскетбол , та хотіла б подивитись , як грає Кевін. Мабуть бездоганно , як і все що він робить. Мої рожеві хмаринки вмить зникають , коли чую крик:
- В спортзалі Джонс б'ється з Ітаном .
- Як це? Вони ж найкращі друзі. - останнє що чую вибігаючи з їдальні.
Що ж ти робиш Кевіне? Навіщо? Біжу по сходах , які здаються нескінченними і забігаю в спортзал . Тут мабуть зібрався весь універ і головне , ніхто навіть не намагається їх зупинити. Господи , в них обох обличчя вже в крові... Мені зараз буде погано... Беру себе в руки і біжу на поле до них. Здається мій мозок відключився, якщо я на це пішла.
- Припиніть. Кевіне, будь-ласка . Ітане зупиніться. - кричу , та вони не звертають на мене уваги , поки випадково не штовхають на підлогу. Боляче вдарившись в лікоть і в плече , зойкаю і тільки тоді Кевін помічає мене. Підбігає і присідає поруч.
- Вдарилась? Де твій розум Кеті? - кричить .- Чого лізеш в бійку? Зовсім здуріла?
- Не кричи на мене. - підіймаюсь . Кевін хотів мені допомогти , та я не дозволила. Він дуже злий , але я тут до чого? На очі навертаються сльози , та я їх не пускаю. Розвертаюсь щоб піти , коли чую:
- Задоволена ? - кричить Ітан . - Ми дружили з дитинства , дружили , поки не з'явилась ти , стерво. Це все через тебе.
- Не через неї Ітане , а через тебе. - перебиває його Кевін. - Не вона розносила по універу брехливі плітки, а ти.
- Звідки ти знаєш , що вони брехливі?
Все, я не хочу більше цього слухати . Зриваюсь на біг і вибігаю з спортзалу. Сльози течуть по щоках . Хочу поїхати додому. Навіть не біжу в аудиторію за своїми речами, попрошу по телефону Дейзі , вона забере. Вибігаю на вулицю і біжу до зупинки , коли хтось різко зупиняє мене і притискає до себе обіймаючи.
