За межами кохання - Тетяна Калинова

    - Вибач   Кет.   Вибач    мені.   Я    не    мав   зриватись  на   тобі.  -   розвертає    мене    до    себе    і    витирає    мої   сльози.  -   Чорт!   Не     плач    маленька   будь-ласка.     -  обіймає   і   гладить   по   спині.   -   Ну    ти     й    спрінтер    Кет.    Я    ледь    догнав    тебе.    

    -   Він    казав    правду  ,   ви  посварились    через  мене.  -  кажу   і   схлипую.   

    -  Забудь    про   це.    Він   сам    винен.    Поїдемо   додому?  -   киваю    і   Кевін    веде    мене    до    автомобіля.   

    -  Тобі    потрібно    вмитись     і     обробити     рани.  

    -   В   автомобілі      є    вода    і    серветки.    

    Кевін    змиває   з   обличчя    кров    і     ми    їдемо    додому.

     -   Через   що   була    бійка?  

    -  Не    важливо.   Забудь.   

    -  Через    мене?   -   запитую  ,   хоча     майже     впевнена ,    що   так   і    є.    Не    даремно   ж   Ітан   мене     зачепив.   

    -  Замість    того    щоб   припинити    ці   плітки ,   як     я   його   просив  ,    він    продовжує   стверджувати ,   що   ви    з    ним  ...   що    між    вами   щось   було.

     -  Кевіне ,    мені  байдуже    на   ці    плітки.    Менше    будеш   звертати   увагу  ,   швидше    забудуть.   

      -  Раніше     можливо   б  і  я    так    вважав  ,    але   зараз    не   можу...   -   він    підіймає   мою   долоню    до   обличчя   і цілує.   -   Я    більше    не    дозволю ,    щоб    тебе    хтось   ображав.

      -  Я    не    хочу  ,   щоб    в  тебе    були  проблеми    через    мене.   

      -  Не    хвилюйся  ,    маленька.   Ніхто   не     вижене    капітана    баскетбольної       команди  ,    особливо    перед   чемпіонатом.    А    тим    більше  ,     вони    б    і   не    наважились   ,   через   батька.    Навряд    чи    хтось    захоче   з     ним     зв'язуватись.

    Приїхавши     додому  ,   я    взяла     аптечку    і    посадивши   Кевіна     на     кухні  ,    почала     обробляти   його     забої .   Він   обійняв     мене    за     талію    і    з   легкою    посмішкою    спостерігав  ,   як    я    це    роблю.   

    -  Така    серйозна.   -   шепоче. -  До    речі    Кеті,    щоб   ти    більше   ніколи  ,  ні   в    якому   випадку  ,    не    втручалась    в    чоловічу    бійку.    Зрозуміла? 

    -  Ага!  

    -  Не    ага ,   а    зрозуміла. -  б'є    долонею   по   сідниці.   -   Ми   ж   могли    тебе    випадково    вдарити.   До   речі ,  боляче ?   Покажи   плече . 

    -  Нічого    там   немає ,   просто   вдарилась.   Все.   Я    все     обробила.  

    - Дякую.  -  притягує    мене    ближче    і    цілує   в    губи.   Садить    собі    на    стегна    і     шарить    долонями    по    моєму   тілу .   -  Як    ти ?    Я    маю    на   увазі ...   

     -  Я    зрозуміла.   Все    добре.   -   він    посміхається    і   знімає    з    мене    кофточку  ,     потім   бюстгальтер     і    цілує       груди.   Підіймається ,   знімає    свою    футболку    і    мої     штани   і   садить    мене    на    стіл.    Мені      трошки     страшно   після    вчорашнього,    але    я    теж    його    хочу. 

      -   Не    бійся.  -   шепоче    Кевін  ,    наче    відчуваючи   мій    стан .   -   Боляче     більше   не   буде.   Обіцяю.    Зараз    політаємо    маленька.

    І     мені    дійсно    не   було    боляче  ,    замість    цього  ,    здається    я    бачила    космос  і    не    тільки...   Навіть    не   знаю  ,   як    це   можна     описати...   

     -  Кевіне,   я    кохаю    тебе.   -  кажу    повернувшись    в   своє   тіло .   Він    знімає    мене      зі    столу     і     взявши     в    долоні    моє    обличчя ,    ніжно    цілує.  

     -   Я    обожнюю    тебе   Кет.