За межами кохання - Тетяна Калинова

      Давно     не     почувався    так    добре,    здається    в    мені    прокинулось    друге    дитинство.   Ми    з     Кеті     катались     мабуть     на    всіх    атракціонах,    сміялись ,     верещали ,     цілувались,     тримались    за     руки.     Ми     знайомі     всього    два     місяці,     а    зустрічаємось    кілька    днів,    та     я    вже    не    уявляю    свого    життя    без    неї.     Без    її    посмішки,     без     її    очей   і     голосу.     Здається     вона     завжди     була    поруч.    

     Після   парку     розваг   ,   ми    взяли    піцу   і    каву   і    поїхали    в     парк.   Там    знайшли    полянку ,   подалі   від    людей    і   постелили   плед  .   Я    сів    на   нього  ,   а    Кеті    сіла    попереду    спершись    спиною   на    мої    груди.   Так   кайфово ,    просто   сидіти    і    обіймати   її   ,   відчувати   її   тепло   і    запах. 

      -   Що   ти    співала  ,    тоді   в    басейні ?    -   раптом    згадав.   Я    часто   згадую   той     момент  ,   як    я     тоді    застиг   і     не    міг    навіть     поворухнутись ,    так     чуттєво   і     гарно    вона    співала.    

     -  Одну    з    улюблених    моїх    пісень.   Хочеш   послухати?  -  повертає   до    мене      обличчя   і    я     цілую   її   в    щоку. 

      -  Дуже   хочу .  -   вона    починає     діставати     з    кишені    телефон.  -  Я    хочу    щоб     ти     мені   заспівала.  -  вона   знов   повертає    до   мене    обличчя  ,  думала   що    я    жартую.  -  Заспівай   мені  Кет ,   як     тоді    в    басейні. 

      -  Просто   тут  ?   Зараз ?  -  подивилась    навкруги    на    людей   і    почервоніла.

      -  Ти   їх    не   знаєш ,  я   теж.    Яка   різниця   ,    хто   що  подумає ?   Тим    більше  ,   в   тебе    чудовий  голос.   -   вона   мить    повагалась    і     почала   тихенько   співати.    Так    гарно...     Моє    серце    прискорило   ритм  ,   слухаючи   її   мелодійний  ,   ніжний    і   такий    чуттєвий    голос.   Здавалось ,    що    від   емоцій   і     нахлинувших     почуттів,   навіть    вдихнути    повітря    важко .    Обійняв       міцніше    і   положив     голову    їй    на   плече.     Коли   Кеті    перестала    співати  ,    виявилось    що   не   один    я     її   уважно    слухав...   Біля    нас    почулись    оплески    і    крики  "браво" .   Моя    дівчинка    зніяковіла .   -  Бачиш ?    Я    казав   правду.   В   тебе    вже   й   фанати    з'явились.   А    тепер   ще    переведи  мені   будь-ласка.

Ти була лагідна, як море,
Ти недосяжна наче небо,
Така цнотлива і прозора,
І сонце прохолодніше за тебе.

 І всесвіт сяє твоїм світлом,
Відлуння в горах – шепіт твого сну,
А я, захочеш, стану вітром,
Зловити б тільки посмішку одну.

Коли туману вже не стало,
А сонце пробивається крізь сни,
Не прокидайся ще зарано,
Не прокидайся, трохи ще поспи.

Закрию промені собою,
Побудь зі мною прошепчу,
Дай я надихатись тобою,
Дай я намріюсь, досхочу.

     -  Це    нереально    гарно , маленька.   -  розвертаю   її   до   себе   і    ніжно   цілую .  Здається    ця    пісня    про   неї  ,   про   нас.  Я     теж     не   можу      надихатись   нею.  -  Я    кохаю   тебе ,  Кеті.    

        Ми    довго   цілувались    і    розмовляли.    Я     розпитував   її   про       життя   в    Україні  ,    про   якісь   традиції ,    практично   все ,  що    я    знав     про    цю    країну   до     неї ,    це    вишиванки ,   борщ   і   вареники.   Мене     це   й    не    цікавило   ніколи   ,  а    зараз  ,     мені   хочеться   знати   більше   ,   хочеться    знати   все ,   що  стосується    моєї     дівчинки.   

      -  А    як   правильно    звучить    твоє    ім'я? 

      -  Катерина.   Катя.  -  я    кілька    разів    спробував    повторити ,   та    Кет    лише    сміялась   з   мене.   Але    нічого,   я     потренуюсь   і    ще    здивую   її . 

       Додому    ми  повернулись   ввечері ,    голодні    але    щасливі .  Сьогодні    був     чудовий    день.    Завтра   буде    ще    кращий  ,  я    впевнений  .   В    нас    залишився    тиждень  ,   до   приїзду    батьків .   Сподіваюсь  ,   вони    нас   зрозуміють .   Або    хоча    б   не    будуть    категорично   проти    наших   відносин .      Мені   трохи  простіше   ,   в   нас   з  батьком   і    так   не    надто    близькі    стосунки ,   а   от   за     Кеті    я      хвилююсь  .