На уламках щастя - Дана Лонг

Андрій.

Крізь сон до мене долинає мелодія телефону. Насилу розплющивши очі, і намацавши телефон на тумбочці біля ліжка, відповідаю на дзвінок.

– Я слухаю, – у роті пересохло, наче  у пустелі.

Непогано ми вчора відірвалися у клубі.

– Ти живий там після вчорашнього? Спиш, чи що?

– Спав. Щось сталося? – Єгора я завжди радий чути.

Ми давно знайомі з ним, дружимо багато років, і він не раз доводив мені свою дружбу, утім, як і я.

– Я сьогодні йду на прийом, який влаштовує один із моїх ділових партнерів. Там буде багато важливих людей нашого міста. Тобі теж не завадить там засвітитися. Можливо, заведеш якісь корисні знайомства.

– Та навіщо мені це потрібно? Клієнтів у мене й без того вистачає.

– Ти не зрозумів. Клієнти клієнтами, а корисні знайомства ще нікому не заважали. Усе, нічого не хочу чути! Через три години я заїду за тобою.

– Гаразд.

Скинувши виклик, я намагаюся збагнути, на що я щойно погодився. Який ще прийом. Але, якщо Єгору це важливо, гаразд, сходжу з ним за компанію.

Я встаю з ліжка і прямую в душ. Скривившись, побачивши свою фізіономію в дзеркалі, вмикаю воду. Щось я вчора перебрав, потрібно приводити себе в людський вигляд. Прийнявши контрастний душ, роблю собі міцну каву і відкриваю месенджер на телефоні. Кілька пропущених і одне повідомлення від Ілони.

«Ну, що за вперта жінка».

Я прибираю телефон убік, навіть не прочитавши повідомлення. Гаразд, треба збиратися, а то скоро приїде друг.

Ми під’їжджаємо до ресторану і, не гаючи часу, одразу прямуємо всередину. Людей прийшло досить багато і здебільшого всі відомі особи. Може й добре, що Єгор витягнув мене на цю вечірку. Корисні знайомства не завадять.

– А тут досить непогано.

– І не кажи. Мій діловий партнер Богдан Юрійович Майєр завжди з розмахом влаштовує банкети. О, а ось і солодка парочка завітала.

– Ти про кого? – я простежую за поглядом Єгора і не вірю своїм очам.

«Та це ж...»

– Племінниця Богдана з чоловіком своїм завітала. Не особливо приємний тип, скажу я тобі, але професіонал своєї справи.

– Тобто, з чоловіком? Це її чоловік? – я відчуваю різкий біль в області сонячного сплетіння, наче отримав удар під дих.

– Так, Роман чоловік Віри, племінниці Богдана.

«Вона заміжня... а зі мною тоді в неї що було?»

– І давно вони одружені? – відчуваю, як лють захльостує мене зсередини.

«Як вона могла стрибнути до мене в ліжко, будучи заміжньою? Чи це в багатих дам такі розваги?»

– Та начебто ще й року немає. А ти чого так зацікавився? Сподобалася чи що? – Єгор сміється.

– Не кажи дурниць, просто цікавлюся. Ти ж сам казав, що мені потрібно заводити нові знайомства, ось я і вникаю, хто є хто, – усередині в мене вже вирує буревій.

Хочеться підійти до цієї парочки, висмикнути Віру з обіймів чоловіка і вимагати пояснень.

Хоча хто я такий, щоб щось тут вимагати. Тимчасовий коханець, який вчасно потрапив під руку.

Я не зводжу очей із Віри, поки вона спілкується зі своїм дядьком. У голові пульсує тільки одне слово "Озирнись". Мені хочеться подивитися на її реакцію, коли вона побачить мене. Мені важливо знати, що це було, тоді, в моєму домі. Адже для мене це був не просто секс.

Віра бере келих із шампанським в офіціанта і робить невеликий ковток. Раптом наші погляди стикаються. Судячи з її переляканого обличчя, вона не очікувала побачити мене тут.

Віра стоїть і не знає, куди себе подіти. Раптово вона розвертається і вибігає із залу. Я вирішую піти за нею і спробувати з'ясувати все, що мене цікавить.

Побачивши, як вона зникла за дверима дамської кімнати, я ховаюся за колоною в коридорі і чекаю.

На щастя довго чекати не довелося. Через деякий час Віра обережно визирає і, переконавшись, що на шляху нікого немає, впевненим кроком прямує назад до банкетного залу.

«Іншого шансу не буде. Зараз!».

Я хапаю її за руку і різко смикаю на себе. Скрикнувши від несподіванки, вона дивиться на мене переляканими очима.

– Ну, здрастуй Віра, – мій голос трохи захрип від хвилювання.

У ніс вдаряє аромат її парфумів, а моя долоня відчуває тепло її тіла. Така ніжна шкіра. Раптовий порив притиснутися до її шкіри губами, я благополучно пригнічую.

Я пам'ятаю все, кожен епізод нашої близькості, кожен сантиметр її тіла, яке я так багато разів вкривав поцілунками і торкався усюди, пестив, поки вона звивалася піді мною в ліжку, знемагаючи від насолоди. Мені коштувало великих зусиль не переступити зараз межу і не накинутися на неї в пориві пристрасті.

Я погано пам'ятаю, що було потім. Усе ніби в тумані. Здається, вона щось запитувала, я відповідав. А потім прийшов її чоловік. Мене розпирало від люті, коли цей виродок притиснув її до себе. Тому я вирішив забратися звідти якомога швидше, щоб не наламати дров.