За межами кохання - Тетяна Калинова

     - Ти    така    солодка    Кеті. -     шепоче     мені    в    губи. - Неможливо     відірватись.   - і    знов    коротко     цілує.  -  В     тебе    ще    скільки    пар?    

     -  Дві.  -  відповідаю.   Я     все    ще    шокована    тим  ,  що   відбувається.    Здається ,   вчора    Кевіна  Джонса    викрали    прибульці,   а    мені    підкинули   його   протилежну    копію...  Інакше    як     все    це    пояснити?  

     -  Поїдемо     разом     додому? -    запитує .   А    я    дещо    згадую...   

     - Не    знаю.    Не    хочу    собою,    бруднити      твій     автомобіль. -     він     гучно    видихає      коли розуміє ,    що     це    його    слова.  

     -  Вибач     будь-ласка.     Я    був    придурком.     Забудь    все,    що    я     говорив.    Я    просто    психував,      ревнував    страшенно,     тому    говорив   маячню. -     каже    і     знов    цілує.      Не    все    так    просто.    Ти    мене     стільки    часу    ображав...      Спочатку    я    трішки    пограюсь.     А    ти ,    якщо     правду    говориш ,    зроби    так,    щоб    я    тебе    пробачила.    

      - Я     подумаю   ,    чи    варто    тебе    вибачати.  -  Кевін    посміхається.     Мабуть    зрозумів,    на    що     я    натякаю.   

    Він     кивнув     головою ,    ще     раз     мене     поцілував , потім      відчиняє     двері    і     виглянувши     в     коридор,     тягне     мене     за     руку     на     вихід    з    підсобки.      Широко    посміхнувшись     один    одному,     наче     якісь    злочинці   ,     після     вдалої     справи ,    ми     розходимось     по     своїх     аудиторіях.      

     Чи     варто     говорити,     що    на    цих     двох    парах     було    лише     моє    тіло  ,     оболонка.     А     думки     мої     були ,    разом    з     Кевіном     в      підсобці.      Кілька     разів     мене    навіть     штовхала     Дейзі,      коли     я     сидячи     на     парі ,     широко     посміхалась,     привертаючи     увагу     викладача.   Ще    подумає ,    що    я    до  нього   залицяюсь.      Хм.    Та     зробити     з     собою     нічого     не    можу.      Губи    самі    розтягуються.    Я      уявлення    не  маю ,     що      буде     далі ,   особливо  ,    коли    хтось   дізнається ,    та    зараз    відчуваю   себе     щасливою   як   ніколи.

     Після     пар ,   щойно   я     вийшла     на   вулицю ,   побачила   його...  Свого    зведеного   брата ,    який    примушує     моє    серце    стрибати   галопом.   Кевін    стояв    спершись  задом    на    капот    свого    автомобіля  і   склавши    руки   на     грудях,   дивився   на   вихід    з    універу.     Та    щойно   побачив   мене ,  його   губи     розпливлись   в     широкій     посмішці.   Господи!    Здається    щойно    стріли   Амура ,   вчергове    потрапили   мені   просто   в   серце...    Який   він   гарний.    Кевін   відштовхується    від    капота    і    відчинивши   передні    пасажирські    дверцята ,   жестом   руки    показує    ,   що   чекає   мене.     Посміхаюсь    і    поспішаю    до   нього.    

      -  Ну    привіт  ,   сестричко.  -  сказав    він  ,  коли   я    сідала    в    автомобіль.    Мабуть   це   неправильно ,   та  від    його   слів ,    а   можливо    від    голосу ,   я    відчула   солодку  вібрацію     внизу     живота.   

      Кевін     швидко    обійшов    автомобіль ,    сів    на    місце     водія    і    ми  рушили    з   місця.    Щойно   виїхали    з   території   університету ,     він    взяв      в    долоню     мою    руку    і    переплів    наші     пальці.    І    знов    ці    відчуття ...    Мені   здається  ,  що   в    автомобілі   стало    дуже     спекотно.     А    ще       здається ,   що  з    Кевіном   я    скоро    отримаю   тахікардію.    Особливо ,  коли   він   дивиться       на    мене   і    посміхається  ,  як    зараз.   

     - Ти    голодна?  Можемо   кудись    заїхати  ,    перекусити. 

     -  Можна.   Я    хочу    солоденького.   -  відповідаю  і   помічаю   як    при  цих   моїх   словах ,  Кевін   зависає     на    моїх     губах.

     -  Я   теж   хочу ...   Солоденького. -  відповідає    і   зупинивши    автомобіль    біля   якогось   кафе ,   кидається   на    мої    губи ,   поклавши    долоню    на   потилицю.    Господи!   Я    так    збожеволію   скоро.     Він    перетягує     мене    до    себе    на    коліна    і     міцно    обіймає     продовжуючи   жадібно    цілувати.  -  Кеті.   Ти    мене     з    розуму   зводиш ,   маленька. -  шепоче .  Мені   дуже   подобається  все,    що  зараз   відбувається ,   та   іноді    з'являється    страх ,    що    це   все   таки  якийсь   жарт ,   або   йому   щось   від   мене   потрібно.    Не    можу    розслабитись.   Занадто    часто   я    від  нього   чула ,   що    я   за   все     відповім ,    що    він    перетворить   моє  життя  на  пекло.    Тому    перериваю    поцілунок.

     -  Кевіне ,  нам   потрібно    поговорити.  -  не   впізнаю    свій   тихий ,   прихрипший    голос .  Він   вмить    стає   серйозним    і   дивиться    мені   в    очі ,    наче     чекає   продовження.  -  Я    не     розумію ,     що  відбувається.   Ти   знов    щось    задумав?     Чому     ти    так   різко   змінив    до  мене   відношення?  -  Кевін    уткнувшись   носом   в   мою   шию  ,    важко    видихає.  -  Мені    потрібно   це   знати.    Ти    ще   два   дні    тому ,   ненавидів    мене ,   а    зараз    поводиш   себе    так    наче ... ,    наче  ...   -  я    замовкла    не   знаючи   як    правильно    виразитись.    

     -  Я    ніколи    не    ненавидів    тебе.   Ти    мені    дуже    сподобалась    з   самого   початку ,   та   я   був   злий    на   батька    і    взагалі ...  Я   не   вірив  ні    тобі  ,   ні   твоїй   матері.   Коротше ,    я    був   придурком.    А    потім   ці     плітки ,  я   реально    думав  ,    що   ти   з   Ітаном ...   і   ...    загалом  ,  вибач   Кет.   Ти    мені    дуже    подобаєшся   ,   просто    шалено    і    більше   я    не    хочу     стримуватись.   Я   розумію    твою   недовіру ,    заслужив ,    та    це    правда.   Я   ще   ніколи   не  відчував   нічого   подібного     до   жодної    дівчини.  -   він   ще   раз    коротко   цілує    мене   в   губи.  -  Ходімо?  -  показує   на    кафе.   Я     вже   й   забула ,   чого    ми  сюди   приїхали.   Кевін    відчиняє    дверцята    і    допомагає    мені    піднятись    з    його   колін   і   вийти   з   авто,   після   виходить   сам.