За межами кохання - Тетяна Калинова

       Коли     Кеті   ,   втомлена    і   виснажена   пережитими    емоціями    заснула     на     дивані ,    я    підійняв     її    на    руки    і     заніс    в     її    кімнату.      Положив     на     ліжко ,    вкрив ,     поцілував     в      скроню    і    покинувши   її    кімнату,     виходжу     з    будинку .     Сідаю    в     авто ,    мною    керує     злість    і     ненависть  .   Як     він     сука     міг ?      Як     він    міг     знеславити     її    на    весь     університет     за     відмову?      Як    він     міг     задурити     мені     голову  ?    Друг ?     Та    з    такими     друзями       і     вороги     не     потрібні.     Знаю  ,    що    Ітан    в    нічному     клубі .      Мене    теж     кликав .    Їду     туди.      Намагаюсь     хоч    трішки     заспокоїтись ,    щоб     не     наробити    біди ,   та     виходить     хреново.     Я    ж    через    нього,      її     стільки     часу    намагався    ненавидіти   і    відштовхувати .     Стільки      всього     наговорив  ...     Хоча ,   це     вже    моя    провина  ,      не     потрібно     було    вірити   його   словам  .  Потрібно     було     просто,    дивитись     в    її    очі  ,   по    ній    же     все    видно.     Я     ж    з    самого    початку    бачив ,    яка    вона    та    повірив    Ітану.   Дозволив    йому     обдурити     себе  ,   тому    що    чекав    від    неї    чогось    подібного   ,   не    міг   і    не   хотів    повірити   ,    в     її    щирість   і    чесність.     Дідько    ,     я    теж     винен ,    не    лише    Ітан.    Навіть    не    так,     я     винен     набагато     більше.     Я     допустив    це .     А     ще  ,   ситуація    з    тими     покидьками   ,    біля   "Бінго",      теж     була    через     мене.      Я     ж    їй     жити     не    давав.     Грошей     шкода?     Придурок .     Через     мене   ,    дівчинка     змушена    була    прислуговувати     всяким     п'яним     виродкам  ,    то    чим    я   кращий?     І    головне  ,   сама     дурненька    мовчала ,    її     цькували   ,    а    вона    мовчала.     Більше    тебе    ніхто    не    образить    Кеті.     Я    не    дозволю,    обіцяю.    

     Зупиняю      автомобіль      на   парковці     біля    нічного     клубу    і     заходжу    всередину ,    довго    компанію     шукати    не     доводиться ,    у    нас    є     там    своє     місце  ,    де    ми    завжди    тусуємось.      Ітана    бачу    відразу  ,   він     сидить    на     диванчику ,    а    на     його    колінах     сидить     якась     блондинка.    

     -  Привіт    братан! -    кричить    Ітан    побачивши    мене.   

     - Треба    поговорити. -  відразу    кажу    показуючи     на    вихід    з    клубу.  

     - Щось    сталось? -   його    обличчя   стає    серйозним .   Він     звільняється     від    блондинки    і    підходить    до   мене.    

     - Сталось.    Давай    вийдемо. -    кажу    і     йду    на    вихід.    Ітан    іде    за    мною.     Думав,   що    коли    побачу    його,    відразу     ж    дам    в    пику,    та    прекрасно    розумію,    що    я    такий    самий    як    він,    можливо     навіть    гірший.     І    винен    не    менше.  

    Вийшовши     на     вулицю ,    заходимо    за    ріг   і    я     вхопивши    його     за     плечі ,     притискаю     до    стіни.    Він    точно    такого     не    очікував.     Дивиться    на    мене    квадратними    очима.  

     - Ти     чого?    Головою     вдарився? -    запитує    і    намагається    вирватись.   

     - На    біса    ти     збрехав ,    що    спав    з   Кеті?    На    біса    розпускав    плітки ,     що   вона    шльондра.   

     - Звідки...    ?  Про    що    ти    говориш? -    сука,    знов    намагається   брехати.  

    - Я    хочу    знати     нахрена     і    хочу ,     щоб    ти    в    універі   ,  в    їдальні     перед    усіма ,   вибачився    перед     нею    і    припинив    ці    плітки .  -    він    починає    сміятись.    

    - Я     цього    не    зроблю.    Єдине    що   можу    зробити,    повернути     тобі    штуку.     

    - Зробиш    Ітане.    Гроші    можеш    залишити    собі,    мені    потрібно ,    щоб    ти    припинив    ці    розмови. -    гарчу    йому    в   обличчя .  

   - Нахрена    тобі    це?    Ти    ж    її    ненавидиш.   

   -  По-перше,    це    не    правда,    а    по-друге   ,    вона    живе    в   моєму   будинку,    вона   вже    член    моєї     сім'ї    і    я    не    хочу    щоб    про    когось    з    моєї    сім'ї    пліткували.    Так    зрозуміло?   

   - То    ти    в    нас    тепер    борець    за    справедливість?    

   - Ітане,    я    поки    що   по-хорошому    тебе    прошу.    

   - Я    не    можу    зрозуміти,    ще    вчора    тебе    не    цікавили    ці    розмови.    Що   змінилось?    

   - Вчора    я    не   знав    правди. 

   - Довго    ж    вона   мовчала.     Мабуть    подобалась    слава.    Хоч    якась    увага.  -  регоче.    Все.    Це   остання   крапля.    Б'ю    його   в   пику.   

   - Ну    ти   й    виродок   Ітане. -    розвертаюсь    і    йду    до    автомобіля.  

   - Не   гірший    за   тебе.  -  кричить   Ітан.    Я   це   знаю ,   тому     поки   що   стримуюсь ,   щоб   не   відірвати   тобі   голову. - відповідаю  подумки.  -    Не    можу    повірити...    Ти    заради    якоїсь ...      Готовий     пожертвувати    нашою     дружбою? -  продовжує   він.   Мабуть    не    лише    дружбою.   Багато    чим .   Я   завинив   перед   нею    і    тепер   намагатимусь   все   виправити ,   будь-якою    ціною.

    - Сподіваюсь,    ми    один    одного    зрозуміли?  -    запитую    сідаючи    в    авто.   

   - Іди     до    біса    Кевіне.   -  він   ще   щось   кричить  ,   та   я    вже   не  чую.   Заводжу   автомобіль   і    їду   додому.   Він    вибачиться    перед   Кеті,   інакше    це   буде    не   останній   удар   по    пиці.