На уламках щастя - Дана Лонг

Зайшовши всередину, Андрій ставить мене на підлогу і зачиняє вхідні двері. Його друга рука залишається лежати на моїй талії, і він не поспішає прибирати її. Ми так і стоїмо мовчки, зчепившись поглядами.

За ці дні я досить добре роздивилася його. Андрій досить молодий, незважаючи на цю жахливу бороду, яка додає йому віку. Та й тіло в нього приголомшливе. Я переконалася в цьому, коли вчора випадково зайшла у ванну кімнату.

Рука на талії стискається сильніше, і він різко притискає мене до стіни. Я нічого не встигаю зрозуміти, а його губи вже опановують мої. Я відповідаю на його поцілунок з такою ж пристрастю, як і вночі. Мої пальці ковзають по його куртці, шукаючи бігунок на блискавці. Нарешті мені вдається розстебнути його куртку і стягнути її. Тремтячими пальцями проходжуся по його широких плечах, а з губ зривається тихий стогін. Андрій, звісно ж, чує його і перестає себе стримувати.

Наші речі летять у різні боки, коли ми зриваємо їх один з одного. І тільки коли на Андрії залишаються тільки штани, а я стою в одній білизні, він підхоплює мене і несе в кімнату, де знаходиться ліжко. Я обвиваю його ногами навколо талії, руками тримаючись за плечі, при цьому притискаюся губами до його шиї і вожу по ній язиком. Судячи з його уривчастого дихання, Андрій уже на межі. Нарешті ми добираємося до ліжка і падаємо на нього разом.

– Андрію...

– Ні, тільки не обламуй, – шепоче він, між поцілунками.

– Я не про те, – посміхаюся від усвідомлення того, що зараз він повністю в моїй владі.

Андрій відривається від моєї шиї і дивиться незрозуміло.

– У тебе є захист? Не хочу випадково залетіти.

Він усміхається і лізе в кишеню, діставши звідти кілька презервативів.

– Не хвилюйся, все буде добре.

Я ствердно киваю і не поспішаючи дуже ніжно цілую його в губи.

Андрій проводить кінчиками пальців по моєму животу і ковзає долонею в мої трусики.

– Очманіти, яка ти волога, – його слова піднімають у мені нову хвилю збудження.

Він розтирає пальцями мою вологу, а я вигинаюся йому назустріч, неголосно стогнучи від задоволення.

Андрій стягує бретельки бюстгальтера і оголює груди. Відразу ж проводить язиком по соску і втягує його в рот. Я скрикую від задоволення, а в голові проноситься думка, що якщо він зараз не увійде в мене, то я просто вибухну від незадоволеності.

Можливо, він уміє читати думки тому, що наступної секунди я чую шурхіт фольги і тріск своїх трусиків. Він просто розриває їх і відкидає вбік. Розвівши широко в сторони мої стегна, Андрій не зводить з мене свого потемнілого погляду. Я дивлюся на нього заворожено, не помічаючи нічого довкола. Різкий поштовх між стегон виводить мене з гіпнозу. Андрій входить у мене повністю і зупиняється.

Я соваюся під ним, звикаючи до його розміру, адже він не маленький. Андрій починає рухатися не поспішаючи, поступово нарощуючи темп. Мої ноги опиняються на його талії, я хочу якнайглибше відчувати його в собі.

«Що ж я роблю» – у голові миготить думка, що можливо це все неправильно, адже я офіційно ще заміжня, хоча мій чоловік виявився ще тим виродком.

Але всі думки вилітають з голови, коли Андрій підводиться і переміщує мою одну ногу собі на плече. Під таким кутом, проникнення в мене стають ще глибшими, через що мої стогони стають ще гучнішими. Він прискорює темп і я відчуваю, що наближаюся до розрядки.

– Андрій! – ніби вдалині, я чую свій голос і чіпляюся нігтями в його плечі, пливучи на хвилях екстазу.

Він знімає мою ногу зі свого плеча і рухається максимально швидко, стискаючи своїми сильними руками мої стегна, які все ще тремтять від оргазму.

Андрій робить ще кілька різких поштовхів і завмирає, загарчавши наче дикий звір, і рясно кінчаючи.

Запустивши пальці в його рослинність на грудях, я гладжу його, відчуваючи, як сильно б'ється об грудну клітину його серце.

Відновивши дихання, Андрій виходить з мене і стягує презерватив.

Мені раптом стає так холодно і самотньо, що я пірнаю під ковдру і закутуюся в неї, перетравлюючи в голові те, що сталося між нами. Мабуть, це було неминуче, адже нас тягне одне до одного.

Мої думки перериває Андрій. Він забирається під ковдру і, притягнувши мене до себе, міцно обіймає і вкладає мою голову собі на груди.

– Чого засумувала? Шкодуєш про те, що сталося? – він гладить моє волосся на потилиці.

Я замислююся про те, що сталося між нами. Ні, я не шкодую про нашу близькість, адже я сама хотіла цього, тільки боялася зізнатися собі в цьому. Мене тягне до цього чоловіка. У вухах досі лунають вологі ляпаси наших тіл.

– Не шкодую, – упевнено відповідаю Андрію, а сама думаю про те, що із задоволенням повторила б ще й можливо не один раз.

«Та що ж це зі мною? Зовсім сором втратила. Адже ми мало знайомі, я взагалі нічого про нього не знаю. Але як же мені добре зараз. Гаразд, не псуватиму момент, а подумаю про це завтра».