На уламках щастя - Дана Лонг

Андрій стоїть посеред кімнати абсолютно голий, спиною до мене, а на його тілі блищать краплі води. Судячи з усього, він щойно виліз із душу. Погляд мимоволі ковзає по його потужних ногах, угору до пружних сідниць, плавно переміщаючись вище на поперек, м'язисту спину і широченні плечі. Яке в нього тіло... Мої долоні спітніли, а в трусиках стає волого. Він різко обертається, і я з переляку зачиняю двері.

Я нервово ходжу кімнатою, міряючи її кроками, і смикаю пальцями край кофти. За п'ять хвилин до кімнати входить Андрій, в одному рушнику, обмотаному навколо стегон. Він проходить повз мене і дістає з шафи одяг. Я заворожено спостерігаю за кожним його рухом. Раптово він різко зриває з себе рушник і я, ахнувши від несподіванки, відвертаюся. Відчуваю, як моє обличчя заливається рум'янцем.

– Усе, можеш повертатися, – звертається він до мене, а в його голосі чути насмішку.

– Взагалі-то не пристойно з'являтися в такому вигляді перед малознайомою дівчиною, – я повертаю голову в його бік і бачу, що він уже вдягнув труси.

– Взагалі-то це ти вломилася до мене у ванну кімнату, коли я там мився. Тож не намагайся мене присоромити.

Від цих слів я червонію ще більше.

– Гаразд, досить цього обміну люб'язностями, вже пізно, давай лягати спати, – він прямує в бік ліжка.

– А де спатиму я? – розумом я, звісно, розумію, якою буде його відповідь, адже в будинку лише одне ліжко, але надія однаково не полишає. Не знаю, на що я, дурна, сподіваюся.

– Там же де і я, на ліжку, – він залазить під ковдру і плескає долонею поруч із собою, закликаючи мене приєднається.

– А якщо я не хочу?

– Чого ти не хочеш? – він примружує очі.

– Спати з тобою, – слова обпалюють горло, адже від цієї двозначної фрази я уявляю собі зовсім іншу картину.

– А я пропоную тобі спати не зі мною, а біля мене, але, якщо тобі так подобається, можеш розташуватися на стільці. У тебе це непогано виходить, – він закидає руку за голову, просовує її під подушку і заплющує очі.

Я вагаюся у своєму рішенні, але не буду ж я, справді, спати на стільці, тож я повільним кроком прямую в бік ліжка, лягаю поруч і натягую ковдру до підборіддя.

Андрій лежить із заплющеними очима, а мені ніяк не йде сон. Перед очима досі стоїть картина, яку я бачила у ванній кімнаті. Його підтягнуте, накачане тіло, вологе після душу, в крапельках води, які хотілося злизати язиком. Я точно божевільна, якщо лежу в ліжку з малознайомим чоловіком і мрію про секс із ним.

Я довго перевертаюся в ліжку, сон усе ніяк не йде. Повертаю голову в бік Андрія і роздивляюся його обриси в темряві. Він мирно спить, його грудна клітина спокійно піднімається й опускається під час дихання.

– Що, не спиться?

Від несподіванки я ледь не підстрибую на ліжку.

«Невже він бачив, як я спостерігала за ним?»

– Я думала, що ти спиш, – ледве видавлюю із себе слова.

Він повертається на бік, підклавши руку собі під голову, і дивиться на мене.

– Заснеш тут із тобою. Ти завжди так неспокійно засинаєш?

– Ні, просто в мене безсоння. Вибач, якщо завадила.

– Не страшно.

Ми так і продовжуємо лежати в темряві й тиші. Я боюся поворухнутися, мені дуже незручно, що я зі своїми нервами заважаю Андрію спати.

Хоча який тут сон, коли стільки поганих думок у голові й жодних варіантів розв'язання цих проблем, от просто жодного. Та ще й такий чоловік лежить поруч, до тіла якого так і хочеться простягнути руку і помацати. Пролежавши ще трохи в ліжку і продовжуючи перебирати різні думки в голові, я не помічаю як засинаю.

І знову мені сниться цей сон, мій кошмар. Я біжу... я намагаюся втекти, я кричу про допомогу, але поруч нікого немає. Ніхто не прийде, ніхто не врятує. І тільки голос, цей жахливий голос, що повторює одні й ті самі слова: «Ну що, добігалася? Даремно ти не послухала мене тоді».

Я різко розплющую очі і намагаюся віддихатися. На щастя, це був лише сон.

Я бачу перед собою Андрія, точніше його груди. Він обіймає мене міцно і притискає до своїх оголених грудей. У цей момент мені так тепло і затишно. Я вирішую не відсторонятися, а просто насолоджуватися його гарячими обіймами. Піднявши голову вгору, я крадькома роздивляюся Андрія. Судячи з його розміреного дихання, він міцно спить. Пролежавши деякий час, я все ж не можу стриматися і притискаюся обличчям до його грудей, вкритих жорстким волоссям. Закотивши очі від задоволення, я судомно вдихаю його запах.

Раптово над головою чується шурхіт, я піднімаю очі вгору і зустрічаюся з ним поглядом. Мені стає так соромно, що я намагаюся заховати своє обличчя, але Андрій різким рухом руки ловить мене за підборіддя і змушує дивитися йому в очі. А наступної секунди він мене цілує.