Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Зрозуміло, що випадки окремих убивств 1941 р. не були і не могли бути причиною акції "очищення української території від польського елементу". Причина того очищення-усунення не в подіях 1941 р., а в постановах ОУН з 1929 року.
Зі статті "Гомону України" виходить, що на Волині не було вбивства цивільного населення, була тільки "надзвичайна кровопролитна війна між двома підпільними арміями", тобто між УПА і А.К. Натомість Тарас Бульба -Боровець, аж ніяк не прихильник поляків, каже про цивільне населення поляків, про "очищення" території від поляків. То хто, вибачте на слові, бреше? Тарас Бульба-Боровець, з твердженням якого збігаються реляції сотень поляків, а також українців, а чи автори дезинформаційної статті в "Гомоні України"? На цьому тлі: Як вже було сказано, приїхала до Торонто українка з Волині, Віра Корецька, яка під час війни переховувала польську малу дитину Броню, якої батьки й інші родичі жили в селі Борки, на Волині. Я її запитав: що сталося з батьками Броні? Вона відповіла: Бандерівці повбивали їх, разом з 90-річною бабцею Броні, це сталося в липні 1943 року. Заглядаю до книжки Ю. Туровського і В. Сємашко. стор. 108: Липень 1943, Борки, осідок гміни, пов. Кременець, українські націоналісти вимордували 76 осіб польської національності. Ця інформація колишньої нашої сусідки підтверджує правдивість даних названої тут книжки. Серед тих 76 осіб були батьки і бабця Броні. Броня сьогодні живе в Торонто.
Вже цілком незрозумілим є твердження "Гомону України" про 201 (дивіться - яка точність!) "відплатну акцію проти польського населення" в Галичині. Що було причиною тих "відплатних акцій"? Невже події на Волині? Коли б навіть на мить припустити, що на Волині поляки вбивали українців, то що ж з цим мали поляки в Галичині? Невже за засадаю: Швець завинив - коваля повісили? Примітивна аргументація!
Проте - шило з мішка завжди вилазить:
Відплатні акції частинно осягнули свою ціль. У наслідок цих акцій сотні тисяч поляків покинули раз і назавжди українські землі То про що йшлося - про "відплату", чи щоб поляки залишили українські землі?
До явно перфідних слід зарахувати твердження "Гомону України" про "історичних ворогів обох народів", тобто про росіян і німців. Але ж ще недавно, ще рік перед тими страшними подіями, німці були "союзниками" ОУН-б, яка "виставила" батальйони "Нахтігаль" і "Роланд", які були підпорядковані Абверові. Та й взагалі німці не зараховуються до історичних ворогів України - ми з ними не межуємо.
Повторімо, отже, питання: Проти кого воювала УПА в Західній Україні 1941-1945 років? Як видно зі сказаного, єдиним фронтом боротьби ОУН-УПА в тому часі і на тій території були поляки. їх вогнем і залізом усували з української етнічної території. Сутички і бої УПА з німцями й червоними партизанами були маргінесом цієї боротьби, боротьба УПА проти більшовиків обмежувалася практично до винищування малих партизанських відділів, які мішали ОУН-УПА "господарювати" на тій території. ОУН-УПА в той же час винищувала українців, котрі працювали в радянських органах влади від вересня 1939 до червня 1941, знищення не оминуло теж тих українців, котрі симпатизували радянській владі, котрі працювали в господарських установах тієї влади.
Кількісне відношення поляків і укранців на ВолиніПочаток винищування поляків в'яжеться з Волинню. На Волині у вересні 1939 р. жило 16% польського населення.[295] Принаймні половина з них жила в містах, до яких УПА не мала доступу. Отже поляки на селах становили коло 7,5% неорганізованого, придушеного поразкою у війні з Німеччиною, польського населення, вони становили невеличкі острівці в українському морі. Кількісне відношення складалося не в користь поляків, які мали проти себе теж німців. Натомість українці, принаймні в перший період після червня 1941 p., покладалися на німців, творили українську адміністрацію, українську поліцію. Пригадаймо тільки фрагмент братання української поліції з німецькою у Вінниці.
Більшовики депортували в Архангельську область і в Сибір в двох найбільших етапах коло 45.000 польського населення: 10 лютого і 13 квітня 1940 р. депортовані були польські військові осадники з родинами з сіл Волині, а з міст депортовано польську інтелігенцію. Багато поляків не вернулося з війни 1939 р. Таким чином польське населення Волині було позбавлене своєї еліти, організаторської сили. Поляки після червня 1941 р. надалі почували себе як ті, що програли війну. їм ішлося тільки про те, аби вижити.
Натомість суб'єктивне значення українців зросло. Пропаганді емісарів ОУН з Галичини піддалися маси українців, яких освіта була на досить низькому рівні. За німецькою армією увійшли в Західну Україну "похідні групи", українці брали в свої руки місцеву адміністрацію, творили поліцію, шкільництво, торговельні та інші підприємства. Поляки, натомість, в деяких випадках зберегли свої позиції в управліннях сільськогосподарських підприємств, в лісовій та дорожній службах.
Сказане веде до висновку, що поляки на Волині після червня 1941 р. не почували себе силою, вони фактично не представляли собою ніякої сили. Натомість у силу росли Самооборонні Кущові Відділи, ОУН-УПА. Та й узагалі край опанували бандерівці: вони його поділили на округи, ті знов на надрайони, потім райони, яким підлягали кущі (по 4-7 сіл), в склад куща входили станиці (по 1-2 села). На чолі кожної такої одиниці стояв призначений ОУН провідник. Така організаційна структура дозволяла на мобілізацію людських і матеріальних сил по українських селах.
