Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук

Збройні відділи ОУН-УПА, підлеглі Миколі Лебедю, отже вірні С. Бандері, роззброїли створювані ОУН-м, тобто мельниківцями збройні відділи. Зокрема ОУН-м мала такі відділи в Кременеччині й Володимирщині. До назви УПА -Українська Повстанська Армія ще й досі претендують обі ОУН, до неї претендує в своїй книжці Тарас Бульба-Боровець, котрий ще влітку 1941 року встановив контакти з ОУН-м, про що пише Улас Самчук.[276]

Звідки УПА брала постачання - харчі, зброю, одяг, медикаменти? Звідки її людські ресурси?

Відповідаючи на ці запитання, треба пам'ятати про те, що ОУН-УПА узурпувала собі владу неіснуючої держави, і що ОУН діяла за засадою: Хто не з нами - той проти нас. Це - два важливі чинники, за допомогою яких ОУН-УПА тероризувала українське населення, втягаючи деякі елементи до УПА, інші до СКВ.

До політичних методів ОУН, які сприяли їй вербувати До УПА, слід зарахувати гасло: ... Переможемо тільки шляхом української національної революції, тільки шляхом всенародного повстання і збройної боротьби. Тому ніхто не сміє стояти осторонь, приглядатися і чекати. [277]

Тож, узурпуючи собі "державну" владу, ОУН-УПА проводила мобілізацію молодих людей до УПА, в якій старшинами (офіцерами) головним чином були галичани, колишні учні українських гімназій. По селах були назначені станичні, неначе оунівські старости сіл, котрі, на вимогу ОУН-УПА, підсилену діяльністю Служби Безпеки у формі профілактичних розстрілів, накладали на жителів сіл обов'язок постачання, заготовлювання, зберігання продуктів, одягу, тощо. Відмова від виконання такого наказу була рівнозначна смерті.

Селяни були під постійним терором. Вони не могли не виконувати наказів станичних, а станичні не могли не передавати тих наказів від ОУН-УПА. А потім, коли вернулася на Волинь і в Галичину радянська влада, часто за те, що жінка подала бандерівцеві склянку води - її карали десятьма роками таборів. Хай би вона спробувала не подати бандерівцеві води! Давали не тільки воду, а й останнє з себе, аби зберегти життя.

Треба, отже, інакше дивитися на тих, хто мордував, і їх годі розуміти, і на тих, котрі "подавали склянку води" бандерівцям. їх треба розуміти.

Організація Українських Націоналістів має за мету відновлення, впорядкування, оборону та поширення (підкр. -В.П.) Незалежної Соборної Української Національної Держави. [278] Таку мету сформульовано в постановах І Конгресу українських націоналістів у 1929 р. Отже, ОУН ставила перед собою такі етапи діяльності: 1) Відновлення української держави, тобто відновлення попередньо існуючої в 1918 р. УНР; 2) Впорядкування держави; 3) Оборону посталої держави; 4) Поширення (шляхом експансії у бік сусідів) держави. ОУН-б "Актом 30 червня 1941 р." проголосила державу, а не відновила її, чим пішла набагато далі за постанови ОУН з 1929 року. Проголошена ОУН-б держава мала бо бути якісно іншою, ніж Українська Народна Республіка, в ділянці державного будівництва ОУН-б хотіла починати історію від себе.

1941 р. ОУН опинилася в умовах панування гітлерівської Німеччини в Західній Україні. ОУН-м лояльно ставилася до окупанта, контролювала УЦК з В. Кубійовичем на чолі. Натомість ОУН-б, після заборони "Державного правління", після наказу відкликати "Акт 30 червня", "погнівалася" на Гітлера, "погнівалася" за те, що він не хоче визнати "української держави". Хоч гніватися не було чого - німці, зокрема диктатор А. Гітлер, ніколи нічого не обіцяли українським націоналістам, німці ніколи не вважали їх, українських націоналістів, своїм партнером, не вважали своїм союзником, не мали встановленої співпраці з ОУН. ОУН лише виконувала волю Абверу й установи Г. Гіммлера. Але були суб'єктивні причини гніватися: ото Словаччина одержала дозвіл на створення сателітної держави. Та словаки діяли шляхом прохань у німців, натомість ОУН-б діяла методом ставлення німців перед доконаними фактами. Цього ніхто не любить, то чому ж мав це любити Гітлер, тим більше в час своєї могутності! Не помогло проголошення в "Акті 30 червня": Слава Героїчній Німецькій Армії і її Фірерові Адольфові Гітлєрові! Не помогли дифирамби в честь Гітлера та його армії, які лунали з вуст численних промовців, які публікували тодішні українські газети в Галичині. "Самостійна Україна" зі Станіславова 7.07 1941 р. писала:...

Вождь Німецького Народу підняв свій меч... Слава Вождеві Німецького Народу - Адольфові Гітлерові! [279]

Так чи інакше, ОУН опинилася в конкретно існуючій ситуації. ОУН-б - в несприятливій. Існуюча 1941 р. і в наступні роки ситуація не сприяла здійсненню першого етапу мети ОУН: відновити українську державу. Проте ОУН-б пішла не тільки на відновлення, а й на проголошення української держави.

Яким чином ОУН мала здійснювати це завдання? На це запитання маємо відповідь у тих же постановах ОУН з 1929 року, на які не звернули досі уваги польські автори, натомість українські націоналістичні автори не наголошують на них. Тож звернімо добре увагу на наступне:

ТІЛЬКИ ПОВНЕ УСУНЕННЯ ВСІХ ОКУПАНТІВ З УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ВІДКРИЄ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ШИРОКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ В МЕЖАХ ВЛАСНОЇ ДЕРЖАВИ. [280]

Отже: перша передумова побудови української держави: УСУНЕННЯ з українських етнічних земель всіх окупантів, тобто "займанців", "зайд", отже в першу чергу поляків. Поляків, бо з євреями впоралися німці з допомогою української