А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

клекоче, Коли в тобі усе кричить, Коли душа такого хоче, Що сил немає пояснить. 13.7.1981 р. ТАЄМНИЧЕ СЯЙВО Ну як же ти не озирнешся Як в міні жіночка пройде І білим променем колінок Тобі всю душу обпече? Ну як не вигукнеш їй: -Фея, Вернись і ще пройдись разок! Поглянь, як світиться алея, І як цвіте в садку бузок. Пробий своїми каблучками Те таємниче - чок та чок... І в божім сяйві зупинися Серед каштанових свічок. 4.2.1992 р. САЛЮТ, МАРІЄ Над Гідропарком снігом віє І лютий вітер аж сичить, Салют тобі, моя Маріє, Ну як підем любов крутить? Хоч би уже на рівнодення Себе дозволила обнять, Ти подивись, яке... натхнення Й нема його куди дівать... 30.9.1997 р. ДИВЛЮСЬ НА СВІТ Дивлюсь на світ, як на мистецтво - Найбільше чудо на землі, Тому мені і не байдуже, Чи ти прийдеш уже, чи ні... І хоч говорять старожили - Не лише в сексі зміст життя, Але, скажіть, чи є щось краще За ті блаженні почуття? 14.12.1997р. ДУМАЙ ПРО ГОРИ Не думай про старість ніколи, Й до тебе вона не прийде, А думай про друзів, про гори, Як бджілочка в лузі гуде. Не думай ніколи про славу, А думай про Ялту, Місхор, Як чаєчки в небі кигичуть, Кидаючись з феями в шторм. Не думай ніколи про дачу Як хочеш буть сильним, як тур, Гуляй із красунями в горах, Щоб заздрив вам навіть Амур. 4.9.1997 р. ГЕНЕРАЛ Давно над річкою скосили І очерет, і осоку, І хоч життя давно в минулім, А я тебе ще й досі жду. Не знаю, де беру ті сили, Звідки в душі той карнавал? Бо як до мене посміхнешся - Мій друг стає, як генерал. 21.11.1997 р. ЯКЩО ЗБИРАЄТЕСЬ ВИ В СОЧІ Як ціни собі не знаєш, І не вмієш ти любить, То не варто їхать в Сочі - Там вам нічого робить. Бо життя - коли ти любиш І душа твоя горить, Та і ти, звичайно, знаєш, Як пожари ті тушить. Якщо знаєш як неспокій Свій і мій угамувать, Щоб мені всю ніч хотілось На гітарі грать і грать. 11.6.1990 р. ДЖЕРЕЛО КОХАННЯ Відчуваю, як старіє тіло І в душі почався листопад, А на скронях виступає іній, Ніби вийшли зорі на парад. А душа, ну просто, шаленіє, А вогонь бажань - аж цибенить, І ще більше, як у юні роки Хочеться і ніжить, і любить. Хочеться такої насолоди, Щоб душа від ніжності ревла, Як ревуть із гір весняні води, Рвучись до морів і до тепла. 8.7.1990 р. ПЕНАЛЬТІ За вікном вже співає жайвір І Сонце на гай поглядає, Коли ж ти, юначе, очнешся?- Неначе хтось в мене питає. Я чую як стукає кров в моїх жилах, Немов каблучки по асфальті, І чую як дише кохана І жде, щоб забив їй пенальті. 17.9.1997 р. КАРІ ОЧІ У дівчини карі очі І як сонечко - лице, Як поглянеш ти на неї, Ніби струмом вас трясе. Я до неї посміхнувся Й прямо в очі їй кажу: -Якщо ти не будеш проти? - Прямо тут і одружусь.