А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

Люблю коли пісні співають, Коли горить небесна синь, А хлопчаки в дівчат шукають, Мов на баштані - зрілих динь. 8.12.1997 р. СТО ЛІТ НЕ ЗА ГОРАМИ Поки тебе, кохана, хочуть, І поки хочеться тобі - Не відмовляй людям ні в чому Так само, як сама собі. Бо сотня літ не за горами І якщо чесно, так сказать, Не встигнеш навіть озирнуться Як роки миттю пролетять. 23.8.2003 р. НЕПОКІРНІ Непокірні жують журбу, Запивають гіркою цикутою, Та однаково любимо ми Тих, що пахнуть ромашками й рутою. Непокірні усі за бортом Десь в тайзі, чи на шахтах копаються, Та податливі, й ті що з брехні, Як не дивно - на морі купаються.. 22.8.1997 р. ФІЛОСОФІЯ ВІКІВ Я не боюсь сказати вголос: Що секс - ото і є життя, І той, хто думає про нього - В тих справді істинна душа. А праця, їжа і достаток - То є не більш, як похідні, І поки є з ким і ще можеш - То не питай про вихідні. Бо, знаю: в тій короткій миті - Вся філософія віків, Бо все, що зв'язано з коханням - То все від неба і Богів. Тому живи і насолоджуйсь І срібних кліток не будуй, Бо поки їх ти побудуєш - То вже й не треба буде...буй. 4.12.2000 р. ВИТВІР БОГІВ Коли йде дівчина - візьми й зупинись, І хочеш, не хочеш - ти їй поклонись, Шануй її ніжність і дякуй Богів За цей подарунок, цей витвір віків. І хай не лякає вас крик їх і гнів, То Бог так зробив, щоб їх більше хотів. 3.2.1970 р. ЯКБИ НЕ ТИ З тобою не знаю негоди, Від тебе оці всі вірші, Від тебе і в хмарну погоду Сонячно вічно в душі. Бо ти моє - вічне натхнення, Як в лузі ранкова роса. І щоб світ робив я не знаю, Щоб зникла ця Божа краса? Й чого буде варте те поле Як стану тобі я не люб, Й чого буде варта Планета Без цих груденяток і губ? 8.12.2001 р. ЯКЩО ТИ МУЖИК! -Розум весь у парику твій, Ніжність в пальцях на кінці, А якщо парик ти втратиш, Що ж залишиться тоді? Тут дівчина подивилась На мужчину, ніби штик: -Ну а я то міркувала, Що мужик - завжди мужик... І для нього, як він справжній - Головне не сам парик... 10.8.1969 р. ЩОБ СПІВАЛИ ДРОЗДИ Як пісні співатиму сумні - Подаруй ти посмішку мені, І надії всього лише мить, Бо без неї й пісня не дзвенить. Й щоб завжди співали в нас дрозди - Ти цілуй, цілуй її й не жди. 22.6.1990 р. ТАКУ ЯК ТИ Любов приводить нас до тями І манить зовсім в інший світ, Де не лякають гори, ями Як з вами той чарівний цвіт. Я тільки зараз зрозумів те, Коли пройшло моє життя, Наскільки був в житті наївним, Як вперше стрілася вона. Така як та - то справжнє свято, То для мужчини - оберіг, І я б її сьогодні й завтра... І не вважав би це за гріх. Таку як та, прости мій Боже, Чекають всі з усіх доріг, То нас колись вожді учили, Що, мов чужик кохати гріх. А те, що ті самі робили - Не всім присниться і в ві сні,