А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

У тій - де цілий день зозулі Свої виводили пісні. 25.5.1986 р. ДЕ ЛЮБОВ ЗНАЙТИ? Тихий вечір. Далечінь. Впереді - Десна. Запалив свічки каштан На околиці села. Де не глянеш - неба синь, Шепчуться світи, Може хто мені підскаже, Де любов знайти? 11.6.1992 р. КУПАЮТЬСЯ ХМАРКИ Купаються хмарки у плесі Амги, Під сонцем виблискують роси, А голос зозулі, як свято з тайги, Як казку нам вітер приносить. Чому не поет я, чому не казкар, Чому обділили талантом?- А то б шугонув би я вище від хмар І став би над ними сержантом. Купаються хмарки у плесі Амги, Мовчать заворожені гладі, Краса чарівна! Почекай, не спіши, Дай казку руками погладить. 28.5.1986 р. ДИВО ПРИРОДИ Підем, моя миленька, пісню поля слухать, Де в траві шовковій стільки ніжних звуків. Й там, де ти ховаєш чарівні сунички, Пошукати ключик щоб відкрить криничку. Може ним відкриємо двері в світ кохання - Де живуть найкращі всі людські бажання. Й там розкошувати на траві зеленій - Дивом тим природи, що придумав геній! 14.4.1990 р. ЙДЕ ЖИТТЯ Проходять століття, тисячоліття, Йде життя. Давно я досяг повноліття, А й нині, неначе дитя. Неможу напитись красою Твоєю, земля! А знаю, що старість з косою Йде навмання. А жити так хочеться, хочеться. Ну що то за Божа краса?- Як Сонце по небі котиться А над тобою коса. 28.5.1969 р. ХОЧУ БУТИ СОБОЮ Я не хочу хвалитись генієм Тим, якого в мені нема. Я не хочу буть Гітлером, Леніним, Від яких аж здригалась земля. Хочу бути самим собою: Ось таким незалежним, простим, Хочу бути для всіх бажанним І гордитися вічно тим. Тим, що гумором я ядовитий І немає такої ціни, Щоб зуміла мене підкупити, Як купують продажних - пани! 28.5.1969 р. ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ Дивлюсь на небо березневе, І хоч кругом ще холод, сніг - Я бачу, як збігає з поля Зима струмочками з доріг. А потім в небі над лісами Летять лелеки, журавлі, А дядько, що дививсь на небо - Пішов лагодити граблі. 3.3.1961 р. В РАЮ Дівча, як сонце серед хмар Усіх воно кидало в жар, Весь вік пролежало в гаю, А час прийшов, воно - в раю... -За що ж така їй благодать?- Осміливсь в Бога запитать. І Бог спокійно відповів: -Хіба з вас іншу хтось хотів? Отож, як стрінеш ти повій, Не гнівай Бога а - радій! Тихенько ними користуйсь І не хвилюйсь. Бо як повій не стане, Йване, То хто ж на нас з тобою гляне? 20.11.1997 р. БАЙСТРЮК Коли вже ти прийшла до мене Й щоб не казала, що баран - Тоді не гай часу, кохана, І падай хутко на диван. А потім ми вже розберемся Хто більший з нас обох віслюк, Якщо появиться у тебе Веселий масінький байстрюк? 17.4.1997 р. ЯКЩО ПОСТАРІЄМ... -Як ти думаєш?- Гаврило Запитує Улю,- Що дадуть нам наші дітки Як зігнемось?... -Дулю. Дітки думають, як батьку Вже пора вмирати, То на нього вже й уваги Можна не звертати. 31.5.2003 р.