А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

ще хочуть. Ти б іще гордилась, що тебе не гудять, І що є ще дурні, що тебе ще люблять. 9.4.2000 р. КОЛИ ЖІНКА РОЗДЯГАЄТЬСЯ Коли жінка роздягається, Щось з душею відбувається, І не можу те збагнуть, Звідки імпульси ті йдуть? Чи від стеген, чи колін У душі незвичний дзвін? Тільки глянеш на те тіло - Як тебе тягне наліво. Вся душа вогнем горить, Що не знаєш, що робить? Й поки в нього не пірнеш - Хоч убийте! - не заснеш. 16.10.2001 р. БЕЗКОШТОВНА ЛОКШИНА В нас привикли усі до брехні, Бо вона, ніби й справді мудріша: Там солодкі слова і хмільні, Там тобі і Мальвіни, і Ріца. В брехунів надто щедра душа, За що дури їх палко кохають, Бо в їх вічно безплатна 'лапша', Та, що дурам на вуші чіпляють. А коли тій до тями дійде - Він вже буде далеко - далеко, А залишиться тільки 'лапша' Й поруч з нею веселий лелека. Я не проти брехні, а ні чуть, Бо не брешуть одні лише дурні, А від правди всі люди помруть, Як узнають про справи амурні. Так гуляй, так живи, так радій! Швидке щастя - швидкі процедури... То ж фарбуй свої кінчики вій - Те що роблять закохані дури. 27.4.2004 р. ГРІШИ Й МОЛИСЬ! Не нам судити про мораль, Про тих хто любить - Валь і Галь. Отож, не нам судить про гріх, Якщо він створений на всіх. Бо, Бог, коли жінок творив, Зробив - щоб кожний з нас любив, Бо гріх, на те він є і гріх, Щоб гарне щось ділить на всіх. А квітку, щоб дала та плід Треба, щоб джміль її як... слід. Адже, сам Бог заповідав, Щоб кожний всім гріхи прощав. І Бог тебе простить колись, Отож, гріши, але молись. 14.3.2004 р. ПРО ВІРНІСТЬ Той, хто в житті придумав вірність - Був, певно, хворим і старим, Бо як тверезо подивитись, Навіщо вірність молодим? Тому, ото й спішить пізнати Кожен із нас і тут, і там, Але про це ніхто ні слова - Поки не вмаже... триста грам. Тому живи і не брикайся - Поки ще дибає кінець, Бо як впаде не допоможе - Тобі ні лікар, ні мудрець. Бо в тім кінці - найбільша мудрість, То ж не сором їх а радій, Що посилає хлопцям небо Таких гарнюсіньких повій. І помолись за їх ти душі, Які в любу хвилину дня, Тільки гукни її до себе, Вона без комплексів - твоя. 10.1.1992 р. ЧАРІВНА МИТЬ На чарівну красу жіночу Дивлюсь завжди, немов на мить. Тому завжди її я хочу, Де б не зустрілась - зупинить. Душа від погляду 'товстіє', Аж кров у жилах цибенить, Бо жінка це - найбільша мрія, Для всіх, хто може ще любить. 6.3.2001 р. МЕДОГОНКА Чим більше я взнаю життя - Його я менше розумію, Так як не можуть зрозуміть Ті всі себе, що ждуть повію. Самі ж до неї всі ідуть, Несуть їй всі свої таланти... А потім гудять і женуть, Як полоненних окупанти. І в ту ж хвилину, мов на мед До їх всі мчать навперегонки, Аби пірнуть в її 'запрет', І вилить мед до медогонки. 17.2.1997 р. ТИСК Все життя я мчавсь до тебе На твоїх колінок блиск, Від