А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

якого варто глянуть - Піднімався вічно тиск... Як хотів красою тею І тебе завжди зігріть, Та хіба догониш фею - Якщо їй сімнадцять літ? 8.6.1992 р. ХОЧУ БУТЬ ЖІНКОЮ -Вже мені ота робота Тут ось під печінкою, Як би я хотіла стати Хоч на тиждень - жінкою. Щоб нікуди не спішить, Не кричали діти, І торбини не тягать, З милим посидіти. Чи поїхати десь в Крим, У воді попариться, І хоч би з десяток днів На піску пожариться... 1.1.1989 р. СВОЇМ ТАРАХТІЛОЧКАМ Колись і я жив в гуртожитку І був брейк - верком як і ви, І задивлявсь жінкам на стегна, Що були вище голови. І пив з їх пазух насолоду, Черпав красу з їх сонних губ, І пригортав їх файну вроду, Яка була, як вовчий зуб. Давно ті роки промайнули І під вікном відцвів жасмін, А руки так як і раніше До ваших тягнуться колін. Вже ті замовкли тарахтілки І появилися нові, Та тільки ти, немов сопілка, Неначе музика в мені. Для мене ти була, як пісня, Немов фантазії політ, Бо все що мав я до і після - То все відлуння давніх літ. 2.12.1987 р. ІДИЛІЯ Не хотять дівки йти заміх, А женитись парубки, Та й навіщо?- як говорять,- Можна й так, мов залюбки. В нас вже так, як і в Европі: Ту що здибав - та й твоя... І ніякі вам турботи, І навіщо вам сім'я? Та й дівки хоробрі стали, Хоч у Космос посилай. Не пропустять ні одного Тих, що мають млин і гай. Ну не світ - суцільна казка: Як же нам тут не радіть? Їй сунув з десяток баксів І що хочте - те й робіть. 4.10.2006 р. КОРОТКА МИТЬ О, ти ще, братику, радій, Що Бог дав стільки нам повій, Бо де жінки - там і любов, А де любов - дубіє кров. Можливо, це і сміх, і крик, Та що без жінки варт мужик? Зустрінеш цей чарівний цвіт - Й відразу зовсім інший світ: У серці б'є небесний дзвін, Й не знаєш, що накоїть він? Як змії корчимось в їх ніг, Що не відгонить і батіг. Хіба, скажіть, то не життя Як вами правлять почуття? А, де вирують почуття?- Там зайві будь - які слова. Й, можливо, та... коротка мить - Вам зможе все життя змінить. То ж, якщо ми друг друга стріли - То, видно, так Боги хотіли. 22.11.1987 р. ПРОМІНЬ КОХАННЯ У неї не губки, а - квіти, Ну де ти такії знайдеш? Таку не помітить не можна, Й захочеш пройти - не пройдеш. І хочеться тут же злегенька Торкнутись твоїх груденят, Немов кошенят - білих-білих, Що а пазусі в тебе сидять. Ти першою стрілась, кохана, Якраз у ті пам'ятні дні - Коли в душу промінь кохання Жбурнула, як пісню мені. Я радий тобі за ті чари, Якими чарують людей, За всі ті багатства що манять Мене більше всяких лілей. 22.11.1984 р. ЗАВОРОЖЕНА АМГА Амга у сонному мовчанні, Мов заворожена пливла, Біля хатона розвернулась Там, де якуточка жила. Й своєю ніжною рукою Припудрила дівчині ніс, І, ніби світлою фатою Вона її торкнулась кіс. Й по-під горою, під тайгою, Крадучись, зникла в далені,