Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко
Дерсе-хан прийшов у свій дім, гучним голосом говорить він своїй дружині – подивимось, хане мій, що він говорить: «Прийди сюди, щастя моєї голови, опора мого намету; зростом подібна прекрасному кипарисові, ти, чиє чорне волосся обвивається навколо щиколоток, чиї з'єднані брови подібні напнутому лукові, чиї вуста тісні для пари мигдалин, чиї яскраво-червоні щоки подібні осіннім яблукам, моя диня, моя… Чи знаєш ти, що сталося? Хан Баюндур підвівся і зійшов зі свого місця, звелів поставити в одному місці білий прапор, в іншому місці червоний прапор, ще в іншому місці чорний прапор; «у кого є син, того розмістіть біля білого прапора, у кого є дочка – біля червоного прапора, у кого немає ні сина, ні дочки – біля чорного прапора; розстеліть під ним чорну повстину, поставте перед ним м'ясо чорного барана; буде їсти – нехай їсть, не буде – нехай встає і йде; у кого немає ні сина, ні дочки, того прокляв всевишній бог, ми теж проклинаємо його», – сказав він.
«Вийшли мені назустріч, розмістили біля чорного прапора, розстелили піді мною чорну повстину, поставили переді мною м'ясо чорного барана; «у кого немає ні сина, ні дочки, того прокляв всевишній бог, ми теж проклинаємо, так і знай», – сказали вони. А чи винна ти, чи ж я винен у тому, що всевишній бог не дає нам хлопчика-сина? чому (це)?» Так він сказав; (знову) він говорить: «Ханська дочко! а чи не встати мені з місця, а чи не схопити тебе за щоки і горло, а чи не кинути тебе під мою сильну п яту, а чи не взяти мені до рук свого чорного булатного меча, а чи не відрубати голову від твого тіла, а чи не пізнати мені солодощі життя, а чи не пролити на землю твою яскраво-червону кров? Ханська дочко, у чім причина, скажи мені; жорстока кара чекає на тебе від мене». Так він сказав, дружина Дерсе-хана заговорила – подивимось, що вона говорила: «О Дерсе-хане! не карай мене, не говори у гніві гірких слів! підведись зі свого місця, постав на землю свій барвистий намет, звели убити кращих коней-жеребців, верблюдів і баранів; поклич до себе на бенкет беків внутрішніх огузів, зовнішніх огузів; побачиш голодного – нагодуй його; побачиш голого – одягни його; побачиш обтяженого боргами – викупи його. Поклади гору м'яса; звели надоїти озеро кумису; влаштуй великий бенкет, помолися про предмет свого бажання; може, по молитві якого-небудь богоугодного мужа бог дасть нам дитя». Дерсе-хан прислухався до слів своєї дружини і влаштував великий бенкет, помолився про предмет свого бажання. Він звелів зарізати кращих коней-жеребців, верблюдів і баранів, покликав до себе на бенкет беків внутрішніх огузів, зовнішніх огузів; коли бачив голодного – годував його; коли бачив голого – одягав його; коли бачив обтяженого боргами – викуповував його; наклав гору м'яса, звелів надоїти озеро кумису. (Гості) підняли руки, проказали молитву; по молитві одного богоугодного мужа Всевишній бог дав (ханові) дитя; його дружина завагітніла, через деякий час народила хлопчика, віддала його годувальницям, звеліла берегти.
Нога коня кульгава, мова співця жвава; у кого є ребра, той піднімається, у кого є хрящі, той виростає; хлопчикові виповнилося п'ятнадцять років. Батько хлопчика зустрів орду Баюндур-хана. У Баюндур-хана, хане мій, був бик, був теж верблюд-самець; коли той бик ударяв рогами міцний камінь, камінь розсипався, як борошно; один раз весною, один раз восени верблюда примушували битися з биком; Баюндур-хан з іншими беками огузів споглядав те видовище і веселився. Отож, султане мій, знову повесні вивели бика з сараю; три чоловіки з правого боку, три чоловіки з лівого боку тримали бика на залізному ланцюзі; коли дійшли до середини арени, вони відпустили його. Між тим, султане мій, синок Дерсе-хана з трьома хлопчиками з орди грали на арені в кості; бика випустили, хлопчикам сказали: «Біжіть!» Три хлопчики утекли, синок Дерсе-хана не втік; він став посередині арени і роззирнувся. Бик теж попрямував на юнака, хотів вже убити його; юнак сильно ударив бика по лобі кулаком, бик почав відступати. Бик знову наставив роги на юнака; юнак знову сильно ударив бика по лобі кулаком. Цього разу юнак уперся кулаком в лоба бикові, потягнув його до краю арени. Спочатку юнак і бик потягнули один одного; (потім юнак) твердо став, подібно бикові, упираючись обома плечима; ні юнак не перемагав, ні бик не перемагав. Юнак подумав: «Дах підпирають стовпом, і він для того даху слугує опорою; навіщо мені бути опорою лобові цього (бика) і стояти?» Юнак зняв свого кулака з лоба бика, відскочив з дороги; бик не встояв на ногах, упав і звалився на голову; юнак схопився за ніж, відрізав голову бикові. Прийшли беки огузів, похвалили, сказали: «Нехай прийде мій дід Коркут, нехай дасть цьому юнакові ім'я, нехай піде з ним до його батька, нехай випросить юнакові у його батька бекство, нехай продовжить престол». Так вони сказали, покликали (Коркута); дід мій Коркут з'явився, пішов з юнаком до його батька; дід Коркут почав говорити батькові юнака – подивимось, хане мій, що він говорив: «О Дерсе-хане! дай юнакові бекство, дай престол, він хоробрий! Дай бедуїнського коня з довгою шиєю, нехай він їздить на ньому, він звитяжний! Дай із своїх стад тьму баранів, нехай вони будуть цьому юнакові в їжу, він хоробрий! З рядів дай червоних верблюдів, нехай вони служать цьому юнакові для в'юків, він звитяжний! Дай золотоверхий намет, нехай він буде цьому юнакові тінню, він хоробрий! Дай цьому юнакові вишитий (шовком) каптан, нехай він одягає його, він звитяжний! Цей юнак бився на білій арені Баюндур-хана, убив бика; нехай ім'я твого сина буде Богач; ім'я йому дав я, довге життя нехай дасть йому бог». Так він сказав; Дерсе-хан дав юнакові бекство, дав йому престол; юнак заступив на престол.
