Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

«Святий, вшанування якого у багатьох тюркських народів було розповсюджене дуже широко. Перекази про Коркута збереглися в огузькому епосі («Книга мого діда Коркута»), в описах легендарної історії огузів (головним чином в працях Рашід-ад-Діна і Абу-л-Газі), а також у фольклорі і віруваннях. Коркут виступає як легендарний патріарх огузів, віщий старець, якому вісті про приховане майбутнє вкладає в серце бог. Коркут – творець епосу і в той самий час герой його: він дає ім'я огузь-ким богатирям і благословляє їх на подвиги. У народних віруваннях Коркут представлений також шаманом, що підтверджує доісламські витоки цього образу.

Книга «Дід Коркут» вважається частиною давніх огузьких дестанів, дякуючи описам спільноти степових тюрків, їх організації, соціального устрою, традицій та звичаїв».

В ім'я бога, всемилостивого, всемилосердого, за допомогою до якого ми звертаємося. Близько до часу посланця (божого), привіт йому, з племені Байат (Баят) вийшов чоловік на ім'я Коркут-Ата [ «батько Коркут»]. Поміжогузів він був першим чоловіком, він знав усе; усе, що він говорив, збувалося. Про приховане (майбутнє) він приносив різні вісті, які вкладав йому в серце всевишній бог. Коркут-Ата сказав: «В останні часи ханство повернеться до роду Кайі (Каї), нікому з їхніх рук його не відібрати, від початку останніх часів до настання Страшного суду». Ті, про кого він говорив, – нащадки Османа; відбувшись на ділі, воно так і буде продовжуватися. Ще багато подібних слів він сказав. Коркут-Ата вирішував труднощі народу огузів. З будь-якої справи, яка б не відбувалася, запитували поради Коркут-Ата, без нього не вирішували. Все, що він наказував, сприймали, його слова дотримувались, (по його слову) все виконували.

Дід Коркут говорив: якщо не помолитися богові, діло не вдасться; якщо не подасть всемогутній бог, людині не розбагатіти. Якщо не призначено на віку, раба (божого) біда не спіткає; без того щоб не прийшла смертна година, ніхто не помре. Померлому чоловікові не ожити, душі, яка вийшла (з тіла) не повернутися. Накопичивши багатств до вершини чорної гори (чорний в тюркських мовах передається словом kara(і його фонетичними варіантами), яке у цьому тексті, як омонім, означає «поганий», «нещасний»), джигіт все збирає, накопичує, шукає, (хоч) більше своєї долі йому не з'їсти. Як би не розділилися і розлилися води, море їм не наповнити.

Гордих людей бог не любить; людині, яка високо піднімає груди [занадто високої думки про себе], щастя не буде. Виховавши чужого сина, сина не матимеш; коли він виросте, він погоне (коня) і поїде [все кине і піде], не скаже, що бачив (тих, хто його виховав). Глині з пагорбом не зрівнятися. Якщо накинути вуздечку на голову чорного осла, він мулом не стане; якщо одягнути плаття на служницю, вона баринею не стане. Як би густо не випав сніг, до весни він не залишиться; квітучому зеленому лугові до осені не залишитися. Старий бавовник тканиною не стане, старий ворог другом не стане. Не збавивши коня, дорогу не здолати; без ударів чорним булатним мечем побиття не відвернути. Не збавивши свого майна, людина не прославить себе (щедрістю). Дочка без прикладу матері настанов не прийме, син без прикладу батька гостин не влаштує. Син для матері все, що їй потрібно; він для неї як одне з двох її очей; якщо син виросте на радість, він – око її домашнього вогнища. Але що робити синові, якщо після смерті батька не залишилось майна? (але й) що за користь від майна батькового, якщо немає царя в голові? Від злостивості невдах хай береже вас бог, хане мій!

Ще казав дід Коркут: на важких шляхах неумілому їздити на кавказькому коні негідному джигітові краще на коня не сідати; ударним, ріжучим мечем боягузам краще ударів не наносити; для джигіта, який уміє бити, кращою від меча і стріли є палиця. Чорним оселям, куди не приходить гість, краще обвалитися. Гірким травам, яких не їсть кінь, краще б не вирости; гірким водам, яких не п'є людина, краще б не текти; брутальному синові, від кого немає слави імені батька, краще б не вийти із спинного хребта батькового, не увійти в утробу материну, не народитися на світ. Прославляючи ім'я батька, даним на радість сином добре бути. Облудним речам краще б на цьому світі не з'являтися; правдивим людям краще б жити тричі тридцять десятиліть. Жити б вам десять разів тридцять десятиліть; хай не насилає на вас бог біди, хай буде міцним ваше щастя, хане мій!

Казав дід Коркут – подивимось, хане мій, що він казав: «Поїдаючи траву, місця пасовищ знає дичина; луки рівних місць знає онагр; сліди дальніх, дальніх шляхів знає верблюд; запах семи долин знає лисиця; чергування денного світла і ночі знає жайвір; від кого народився син, знає мати; рот і ніс людини знає кінь; тягар ваги в'юків знає мул; у якому місці він зав'язаний, знає вузол; біль голови, яка поплатилася за безпечність, знає ніс [мова йде про кровотечу з носа від сильного головного болю]; з кобзою в руці, від народу до народу, від бека до бека йде співець; хто з мужів відважний, хто негідник, знає співець. У день свята хай, б'ючи по струнах, грає (тобі) співець; блукаючу (по світу і несподівану) біду хай відверне бог, хане мій!