Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко
Він прийшов до скелі [яку називають Салахана (Бойня)], де жив Депе-Гез, де готувалася печеня для Депе-Геза, побачив, що Депе-Гез один (лежить), підставивши спину сонцю. Він напнув (лук), вийняв з-за пояса одну стрілу, випустив стрілу в печінку Депе-Гезові; стріла не пройшла, розкололася. Він вийняв ще стрілу, вона теж розкололася; Депе-Гез сказав старцям: «Мухи цього місця нам надокучили». Бісат випустив ще стрілу, вона теж розкололася; один шматок її упав перед Депе-Гезом; Депе-Гез підскочив, подивився, побачив Бісата, плеснув у долоні, голосно зареготав, говорить старцям: «Від огузів до нас знову з якогось боку прийшла їжа [прийшло щойно народжене ягня]». Він погнав Бісата перед собою, схопив його, примусив лягти його шиєю (вниз) [повісив за горлянку], приніс у своє лігво, поклав за халяву свого чобота, говорить: «Слухайте, старці, до другого сніданку ви мені цього приготуєте, я поїм». Він знову заснув. У Бісата був кинджал; він розрізав чобіт, вийшов із нього і говорить: «Скажіть, старці, у чім його смерть?» Вони сказали: «Не знаємо; але окрім ока у нього ніде м'яса немає». Бісат підійшов до голови Депе-Геза, підняв вію, подивився, побачив, що око у нього з м'яса; він говорить: «Слухайте, старці, покладіть ніж [шампур] на вогонь, щоб він розжарився». Кинули ніж на вогонь, він розжарився; Бісат взяв його в руки і, віддавши хвалу Мухаммедові, чиє ім'я славне, увіткнув ніж в око Депе-Гезові так, що око пропало; він так закричав, так заричав, що відгукнулися гори і камені. Бісат відскочив, відійшов у печеру до баранів; Депе-Гез зрозумів, що Бісат у печері, він став на виході з печери, поставив одну ногу по один бік виходу, другу по другий бік і говорить: «Слухайте, барани з козлом на чолі! Приходьте один за одним, проходьте!» Барани приходили один за одним, проходили; кожному він піднімав голову, гладив. «Ягнята і примножуючий моє багатство баран, проходьте», – говорив він. Один баран піднявся з місця, розіпнувся і розтягнувся; тільки що Бісат повалив барана, зарізав, зняв з нього шкуру, хвіст і голову від шкури не відділив, одягнувся в шкуру. Бісат підійшов до Депе-Геза; Депе-Гез теж зрозумів, що в шкурі Бісат; він говорить: «Баран, що примножує моє багатство, ти зрозумів, від чого мені буде погибель; я так ударю тебе об стіну печери, що твій хвіст змастить печеру жиром». Бісат простягнув Депе-Гезові до рук голову барана; Депе-Гез міцно ухопився за роги, підняв; у нього в руках залишились роги і шкура; Бісат проскочивши [між ногами] Депе-Геза, вийшов. Депе-Гез, підняв роги, ударив ними об землю і говорить: «Юначе, чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «Слухай, юначе, візьми той перстень, що на моєму пальцеві, надінь його на свій палець; проти тебе будуть безсилі і стріла і меч». Бісат узяв перстень, надів його на свій палець; Депе-Гез говорить: «Юначе, чи взяв ти перстень, чи надів?» Бісат говорить: «Надів». Депе-Гез погнався за Бісатом, наносив удари кинджалом, різав; (Бісат) відскочив, зупинився на широкому місці, побачив, що перстень знову лежить під ногами Депе-Геза. Депе-Гез говорить: «Чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «Юначе, чи бачив ти он ту будівлю з куполом?» [ «гумбез» – «будівля з куполом (вежею, банею)»]. Бісат говорить: «Бачив». Депе-Гез говорить: «Це – моя скарбниця; піди, печатку вдар, щоб її не взяли ті старці». Бісат увійшов у середину будівлі, побачив, що (там) накопичено золота й срібла, дивлячись (на те), він розгубився. Депе-Гез став на виході з вежі, говорить: «Чи увійшов ти до вежі?» Бісат говорить: «Увійшов». Депе-Гез говорить: «Я завдам такого удару, що ти разом із вежею розсиплешся». Бісату прийшлися на язик слова: «Немає бога, окрім Аллаха, Мухаммед – посланець Аллаха»; миттю вежа розкололася, в семи місцях відкрилися ворота, через одні з них він вийшов. Депе-Гез засунув свою руку у вежу, наніс такого удару, що вежа перевернулася догори дном; Депе-Гез говорить: «Юначе, чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «На тебе немає смерті; чи бачив ти ту печеру?» Бісат говорить: «Бачив». Депе-Гез говорить: «Там два мечі, один з кров'ю, другий без крові [один з піхвами, другий без піхов]; той меч, який без крові [без піхов], відрубає мені голову; піди, принеси, відрубай мені голову». Бісат пішов до отвору печери, побачив, що безкровний меч [без піхов], не зупиняючись, опускається і піднімається; Бісат говорить: «Не підійду я до нього, без упередження». Він вийняв свій власний меч, доторкнувся ним (до того меча; його меч) розлетівся на дві частини. Він пішов, приніс дерево, доторкнувся ним до меча; меч розрубав і дерево на дві частини. Тоді він взяв до рук свій лук, випустив стрілу в основу меча, у той ланцюг, (на якому він висів); меч упав на землю, загруз (в ній); він вклав свого власного меча в піхви, міцно ухопився за рукоятку того меча, прийшов і говорить: «Як твої справи, Депе-Гезе?» Депе-Гез говорить: «Юначе, ти знову не помер?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «На тебе немає смерті». Гучним голосом заговорив Депе-Гез – подивимось, що він говорив: «Око моє, око, єдине моє око! Тобою, єдине око, я знищував огузів; із світлим оком, джигіт, ти розлучив мене; із солодкою душею хай розлучить всемогутній тебе! Як я терплю біль в оці сьогодні, так нехай ніякому джигітові не дасть ока всемогутній бог сьогодні!» [ «Я переживаю такий біль в оці, (що) не дай всемогутній боже жодному джигітові (пережити такий) біль в оці!»]. Знову говорить Депе-Гез: «Те місце, джигіте, де ти залишаєшся, звідки піднімаєшся, яке те місце? Коли ти заблукаєш темної ночі, на кого твоя надія? Хто ваш хан, який піднімає міцне знамено? У день битви попереду інших (хто ваш витязь, який наносить удар? Як ім'я твоєї матері?). Як ім'я твого білобородого батька?
