Меланка - Нора Нойс

Скільки я простояв в тих кущах, спостерігаючи за Олофом і цим хлопцем, тільки богам відомо.
Та я просто завмер, наче статуя. Спочатку вони стояли обнявшись, потім цілувалися, потім той малий плакав, а мій друг заспокоював його.
Та що в чорта відбувається?! Я в душі не чаю тисячі років. Якого чорта? Ніколи він не заглядався на хлопців, навіть з нашою поганою демографічною ситуацією і дефіцитом жінок. Та я жодного разу таких вподобань до нашої статі не спостерігав всі ті тисячі років, які ми знайомі. А тут - на тобі.
А ще більше питань в мене виникло, коли вони, розвернувшись, пішли в сторону палацу. Не просто пішли. Наш король ледь шкутильгав, а малий підтримував його. Що з ним?
Коротше, питань більше навіть від моїх припущень і здогадок. Що могло статися з Олофом? Тисячолітнім драконом, який ще б прожив з десять тисячоліть. Самі загадки...
Я йшов за ними, проте тримався на пристойній відстані, щоб вони не засікли мене. І тільки покращений зір допомагав мені бачить, з якою ніжністю і любов’ю король дивиться на пацана, як обіймає його у відповідь. І як час від часу він цілує його у скроню.
Якщо чесно, вперше бачу його таким зворушливим. Аж незвично. Тепер відчуття, що я потрапив в інший світ, паралельний тому, в якому я проживав, до потрапляння за Землю, посилилися в рази.
І от тобі нове відкриття. Дошкутильгавши до окраїни королівства, Олафа наче підмінили. Він випрямився, наче щойно не вмирав, і пішов рівно з високо піднятою головою. Хлопець йшов біля нього, дотримуючись норм етикету. Хм...Значить їхні стосунки не афішуються. Чим далі — тим цікавіше.
Навіть через годину, від крайніх подій, я вирішив не відвідувати друга. Якось занадто багато емоцій і вражень накопичилося за цей довгий день.
Тому, коли я відчув поклик королівської важливості, аж стрепенувся.
Як же незвично!
Ми дракони мало того, що спілкуємося амулетами зв’язку, прямо, як раціями на Землі, ще й можемо відчувати особливий поклик короля.
Всі ми його відчуваємо. Кожен дракон королівства. Це наче тривожна кнопка, яка включається в твоїх грудях, і поки ти не прибудеш до її джерела, не буде тобі ані спокою, ані життя. Та ти приповзеш, в крайньому випадку, якщо йти не захочеш.
Такі поклики використовуються дуже рідко. Наскільки рідко, що на своїй пам’яті не пам’ятаю жодного.
А я то думав, що важкий день майже закінчився.
Коли я пробирався між натовпами ошелешених драконів і, навіть, перевертнів, то розумів їх. Тільки надважлива причина змусила короля застосувати такий вид комунікації. Зазвичай всі рішення приймаються за закритими дверима, а народ сповіщають “постфактум”.
Тому й тривожно, і цікаво одночасно. Що такого могло статися?!
Оскільки я був з ближнього оточення короля, то без перешкод пройшов в палац, обминув наших аристократів, потім вищих аристократів, яких далі холу захисний контур не пропускав. Потім наближених, які юрмилися в тронному залі. І попри стіночку підібрався до трону.
А подивитися було на що. От стовідсотково!
Олоф, наш король ненаглядний, сидів на своєму великому троні, на підвищенні. З легкою посмішкою і легкістю він дивився на драконів, які прийшли за покликом.
Зараз на його обличчі не було жодної емоції страждання, чи болю, які я спостерігав біля океану.
Зараз він виглядав так, як і два тисячоліття до того. Молодо, невимушено і спокійно.
Біля нього стояв, як би ви думали, той самий пацан — коханець. І судячи по тому, як Олоф час від часу йому щось говорив, а той нотував, це його новий помічник. Чи не такий уже і новий? Чорт розберешся!
З Правої сторони від трону сиділа Рада. Наша попаданка. А на руках в неї стрибала та сама мала рудоволоса демониця з зеленими очима.
За спиною рудих стояли чоловіки Ради. Дводушник Арсайла, дракон Ден, попередній помічник Олофа, і дракон Даніель. Колишній слуга Олофа.
Так, так, так. Цікаво!
- Піддані!
Олоф заговорив так неочікувано і голосно, що всі аж стрепенулися. Явно його голос був підсилений магічно. Але навіть він не міг надати тієї могутності, з якою почав говорити наш король.
- Всі ви вже знаєте, що я здобув істинну пару.
І поки всі розуміюче мовчали, я ледь від здивування не викрикнув: “ ЩО?!!!”.
ЩО? Де? Коли? Ого! Невже цей пацан і є парою Олофа. Але чому вони, тоді, никаються по кущах?
Але, як виявилося пацан не був парою Олофа. Оскільки король підійшов до Ради і забрав в неї дитину.
Що? Рада народила його істинну?! Чим далі в ліс, тим більше дров. Так от чому він відчував весь час до неї ці дивні почуття та емоції. Якась частинка не зрозумілого пазла стала на своє місце.
- І тому сьогодні відбудеться коронація вашої королеви! - припечатав він, обводячи поглядом натовп.
І як би всім не хотілося сказати своє шоковано “Що?!”, ніхто не міг витиснути з себе і слова. Оскільки в повітрі заструменілася магія. Енергетика і влада, яку королі майже не застосовують, оскільки вона підпорядковує і паралізує на декілька секунд. Це знак цілковитої влади. Тому нам залишалося тільки витріщати очі і шоковано спостерігати наступні хвилини за коронацією однорічної дитини.
Оце номер!
Олоф використовував королівський вплив на свій народ наскільки довго, що виникає питання: якого чорта?
По завершенню церемонії, Олоф стояв з дитиною на руках, а ми всі кланялися і вітали нашу королеву!