Меланка - Нора Нойс

- Блудний син вернувся в рідну гавань!
Оооо, от дав бог мені зустріти першою цю скажену дампірку. Я саме зійшов з мобільного корабля і вже хотів направлятися до брата, але ні - ця дампірка тут-як-тут. І що їй в палаці не сидиться?!
- Дядядядя! 
О, боги! Моя племінниця. Моя Ніколь. Сонечко ясне. Дрібонить своїми маленькими ніжками в мою сторону. Якою ж вона стала вже великою. Рік я не бачив це ясне сонечко і ледь не розплакався, коли підійшов до цієї малої принцеси. А вона ще й відразу потягнула до мене свої ручки.
- Каю! - вигукнула Юля. - Вона до тебе на руки попросилася.
І сказала це таким здивованим голосом.
- Звичайно, — розсміявся, підкинувши цю красуню трішки в гору, а потім притиснув до себе.
Мала у відповідь тільки розсміялася своїм дитячим сміхом. Боги, як це чудово. Аж своїх захотів. Цікаво....А це ідея. Моя Меланка також руда бестія. Може і в мене буде темношкіра красуня з рудим волоссям. Правда таких синіх очей в моїх дітей точно не буде. Максимум зелені і то не факт. А може в мене буде син? Хуууух. Як же хочеться мати спадкоємця.
- Каю! Ти де літаєш?
І мусила вона витягнути мене з мого ідеального світу фантазій. Бо для реалізації цієї казки ще потрібно попітніти. Або ні? Якогось милого Меланка мене не впізнає. І є шанс не засрати враження про себе по новому колу. Хоча, і почуттів вона до мене також не відчуває. А це вже проблема.
- Юля.. - протягнув, обернувшись до неї.
Добре, що я пробив інформацію і дізнався, що Меланка, разом з Янкою, побували в нас перед тим, як повернутися до вогняних. От, так і знав, що потрібно було одразу рвати кігті за рудою, а не чекати, поки цей придурок поскладає Янчині труси в валізи і порозпускає свої соплі. От і втратили дорогоцінні години. Чортовий підкаблучник!
- А ти не скажеш, якого милого Меланка так дивно поводиться?
О, в точку! І чого це вона так напружилася? Очі почала блищати, розширившись.
От є і позитивні моменти мого перебування цілий рік на не магічній, не енергетичній і не ментальній планеті. Я добре навчився зчитувати емоції людей по невербальних ознаках. Фізіогноміка, бляха-муха. Хто це дослідив, честь і хвала йому.
- А що ви хотіли?! - обурливим голосом, почала.
О, зараз почую щось цікаве. Он, як дампірка запінилася, склавши руки в боки.
- Шлялися, зраджували дівчині, як ті останні пси.
Ого, нічого собі. Поки я здивовано підбирав щелепу, вона продовжила:
- Знаючи, що у вас є істинна пара, продовжували волочитися. Певно навіть на Ренару вертатися не хотіли. А ти взагалі оргії влаштовував!!!
І тільки я хотів заперечити, що її подружаня і Декарая розбестила, проте були питання і важливіші від цього.
- І....Що ви зробили?
- Невеличкий ритуал. Простий і невинний.
Чудово, ще й відьом залучили до цього.
- Що за ритуал? — підганяю її. Мені, що - кожне слово витягувати?
- Ритуал по придушенню емоцій. От зараз і ви відчуєте, як то, коли ти любиш, а тебе ні.
Прокручуючи в голові щойно отриману інформацію, в мене наче в шестерні колода попала. Які в чорта емоції?
- Вона нас не впізнає! - гарчу до цієї прибацаної.
От чесно. Тільки це маленьке сонечко на моїх руках і стримує мене. А так би я не подивився, що це пара мого брата, і добре б струснув її, щоб вибити правду.
- Як не впізнає? - видихнула Юля. - Цей ритуал має сам впасти через два- три тижні. Чесно. Хочеш Яну запитай. Вона бачила і допомагала.
При згадці про цю неадекватну відьму, в мене наче бомба  в грудях вибухнула. Гнів, аж рвався на волю.
- Відьма брала у цьому участь?!!! Ви не нормальні. Та вона навіть на Землі браслети носила, бо не могла контролювати магію, енергію, і ще хрін знає що. А тут, на Ренарі, в неї мало вже дамбу прорвати. І ви їй дозволили без підготовки і практики пхати свої відьомські пальці до живої людини. Моєї пари!!!
При кожному моєму слові очі Юлі все більше розширювалися, а я просто закипав від гніву.
Але раптом я відчув це. Маленький промінчик, який проник у моє нутро, пробивши захист. В одну мить з гніву, мене кинуло в здивування.
Моє маленьке сонечко! Я був наскільки приголомшений, що вмить забув про відьму і дампірку.
- Скільки їй? - питаю Юлю, з захопленням розглядаючи племінницю.
- Рік минув, — здивовано відповідає, не розуміючи, чому я так швидко змінив тему.
Нічого собі. Така мала, а вже так добре контролює енергетичні потоки, ще й керує ними. Зазвичай діти її віку здатні лише на неконтрольовані викиди магії. Особливо під час гніву. Цікаво.