Меланка - Нора Нойс

Коли нам повідомили, що нас чекають в тронній залі, ми саме відпочивали з Яною в моїх колишніх покоях. Я познайомила її зі своїми сестрами і все було класно. Ми пили каву, їли мої улюблені ренарські закуски. Ще й досі не знаю, з чого їх саме готують, але чимось вони нагадували наші сири і м’яско, яке було просто неперевершеним.
Все було спокійно до того моменту, поки нас не покликали на гіперважливу аудієнцію до короля. Ну, що там в нього?
Поки ми спускалися, я й подумати не могла, що потраплю на коронацію нашої маленької Селін. Всі ми знали, що наша мала стане королевою. Проте ніхто й припустити не міг, що так скоро. Та й дракони були, якщо можна так сказати, приголомшені. Та вони були офігівші! Абсолютно всі витріщалися на Олофа, як на психа. Але ніхто не посмів і слова сказати.
- Нехай живе королева! Довгих років правління!
В один голос кричали дракони, а мені, аж мороз по шкірі йшов.
Вони стояли на одному коліні і вітали нашу Селін. Їхню королеву. І мою найменшу сестричку.
- Пішли? - смикнула мене за руку Яна.
Всі потрохи почали розходитися і, здається, я зависла. Задумалася. Ще  мені здалося, що я побачила цього дивного рудоволосого чоловіка, який чомусь був злий на мене. Як би я не напружувала пам’ять, та не могла пригадати його. Та коли я знову глянула в тому напрямку, де його зелені очі пропалювали в мені вогняну діру, його вже не було. Напевно здалося.
- Так! Пішли, — відповіла розсіяно, оглядаючись.
- Слухай, Яно. А пішли до мене.
- До тебе? - здивовано перепитала відьма, аж з кроку збилася.
- Ну, так! Мені Олоф подарував замок в честь набуття істинних чоловіків.
Хм...До речі, про істинних чоловіків. Як я зрозуміла, один з них чорношкірий Кай. Цікавий і веселий. Коли цей дивний Декарай психонув і пішов за обрій, Кай виявився дуже приємних чоловіком. Він і є моїм першим чоловіком. Ціанець показав мені своє шлюбне тату, тому недовіряти йому не було причин. Також Арсайла скупим кивком голови підтвердив його слова.
- Киця, мені потрібно зганяти додому, сказати братові, що я живий-здоровий. Закінчити деякі справи і я весь у твоєму розпорядженні.
Ось таку полум’яну промову він мені заспівав. Киця? Це найбільше різонуло по вухам. Ще ніхто так зі мною не сюсюкався. Але звідки мені знати, як чоловіки звертаються до жінки, яка їм подобається?
До  речі - про це.
- Яна! А чому я не відчуваю до свого істинного цієї славнозвісної тяги?
- Ем... - протягнула відьма. - А я звідки знаю? Взагалі-то, я перший день на цій планеті. Запитай щось простіше.
Покосившись на цю розчервонілу і якусь надто стривожену відьму, я тільки прищурилася. Якась вона надто смикана. Невже щось знає, а мені не говорить?
- Ок!
Погодилася. А й справді. Знайшла “експертиню”. Запитаю потім когось. Та хоча б маму. Хто, як не вона, знає, що таке істинність і тяга до пари. В неї он їх цілих троє.