Меланка - Нора Нойс

- Значить так! Побудеш в нас, поки цих придурків не почне ковбасити по-чорному і, поки вони не стоятимуть на колінах, вимолюючи прощення.
- Ахахахах. Так. А ми тобі проведемо ритуал по придушенню емоцій.
Бог ти мій, всемогучий. І всі угодники. Куди я потрапила?! І хто ці кровожерливі жіночки.
Після епічного возз’єднання Яни з Лукою і її подружкою Юлею ми відправилися оглядати їхні володіння.
Юля не замовкала ні на секунду, розповідаючи про те, як вона потрапила на Ренару в той момент, коли планету захопили прибульці. Що їй довелося пережити, і як в результаті все добре обернулося. Також згадала про колишніх. Оце в них санта — барбара, дай боже. Я шоковано пила той чай і намагалася не вдавитися тортиком, якщо чесно. Любовні мелодрами відпочивають.
Про своїх чоловіків вона розповідала з таким блиском в очах, що мене аж вивертати починало моментами. А от, коли мова заходила про доньок, Юля світила від щастя в три рази сильніше.
Драгомира — вісімнадцятирічна красуня - вся в маму. І маленька Ніколь — однорічне сонечко. Без п’яти хвилин, звичайно. Бо дивлячись на цю малу, руду бестію, аж страшно стає. Її сині оченята тільки те і роблять, що вишукують пригоди на свою попу. От, як зараз!
Поки дорослі розробляють страшні плани помсти моїм істинним, мала ціанка дошкандибала до столика і почала робити якісь дивні штуки пальцями. Спочатку я подумала, що мала хоче тістечко, та коли Янка почала синіти і падати під стіл, зрозуміла, що щось тут не так.
- Ніколь! - одразу ж крикнула Юля. - Ану перестань.
- Кхихих. Що це було? - прохрипіла відьма, хапаючись за горло.
А та, як ні в чому не бувало, загугукала і поповзла до іграшок.
Що це в біса було? Аууууу. На всякий випадок я вирішила моніторити малу поглядом і, коли та поруч, нічого до рота не сунути.
- Ой, — схопилася дампірка, підійшовши до Яни. - Ти як? Все нормально? Зараз попустить. Це Ніколь так гостей на стійкість промацує.
- Пфффффф. Ахахаха.
Чесно, не стрималася. Маленьке ціанєтко. Уті — путі. Мале сонечко. Оце я розумію.
- Ясно, — підозріло протягнула Яна.
Ну все відьма тест на стійкість не пройшла, тепер буде дутися вічність.
- Дівчата, чесно. Може не потрібно ніяких ритуалів?
Я все ж таки вирішила повернутися до попередньої теми. Бо ці живодерки якось різко активувалися.
- Лана! Як, ні?!!! - запротестувала Яна.
Мене від її Лана, аж печія мало не починається кожного разу.
- І ти так просто їм пробачиш все це. Один по бабах пішов, інший от взагалі зі мною хотів бути до скону віків.
Краще б вона не починала цю тему. Ну чесно.
Різко підвівшись, я вже й пошкодувала, що привезла цю дурну відьму на Ренару.
Якщо чесно, в їхніх словах був сенс. Бо, як мінімум, я розуміла, що скоро, може навіть з хвилини на хвилину мої істинні прилетять на Ренару і всі емоції і почуття посиляться стократно. Що тоді я робитиму? Розплавлюся, як желейка? Закапаю слиньками весь паркет і понесуся на крилах кохання, по веселці. Брррр. Оце вже точно ні.
- Добре! -різко говорю, перебиваючи цю не замовкаючу відьму. - Давайте! Тільки швидше.
А то чує моє серце, що істинні вже на підході. Надто сильно мене качає на емоціях. Немає тієї попередньої стійкості і впевненості в собі.