Меланка - Нора Нойс

- Ахахаха. Ну ти даєш?!
Меланка заливається сміхом, дивлячись, то на мене, то на Ніколаса. Стів в цей час керує космічним кораблем. Тому в наші розмови майже не встрягає. Проте також посміхається.
- Стів, давай піднажми! Бліііііін, боюся, що за нами почнеться погоня.
- Я тебе прошу! - фиркає Стів. - На чому?
- Ахахаха. Точно!
Хто ж міг знати, що наша розмова під клубом, переросте в цей екшен.
Якщо чесно, я до кінця не вірила, що Меланка погодиться взяти мене з собою на Ренару.
Проте, в один момент її погляд блиснув якимось дивним вогником. Зелені очі, наче стали навіть яскравішими.
- Добре! - сказала вона. - Тільки ти будеш моєю відьмою.
- Кхиха, — закашлялася від несподіванки.
Оце мала запалює. Так, прямо в лоб? Навіть не очікувала, якщо чесно.
- Таааак, добре, - швидко погоджуюся, бо бажання полетіти на Ренару сильніше в рази маленького сексуального рабства.
Сумніваюся, що ця руда придумає щось мега страшне. Хоча...Примружуюсь, розглядаючи її. Не схожа вона на монстра. Енергійна, молода дівчина. Ще й гарна. Піде. Правда, я не мала ще сексу з дівчатами. Буду імпровізувати. По-чорному при чому.
- Все! Добре. Тоді погнали.
Мала фурія розвертається, даючи знак, щоб я йшла за нею.
На своїх найцяти сантиметрових підборах, як би сказала Юля, я ледь встигаю за Меланкою.
- Меланка? А можна тебе кликати Лана?
- Ні!- навіть не повертаючи голову в мою сторону, відповідає ця колючка.
Ну добре. Ніхто не обіцяв, що буде легко.
- Слухай! На Ренарі живе моя подружка.
Починаю здалеку. Я знаю, що Юля живе на іншому континенті. Має двох чоловіків. Перевертня і ціанця. Можна сказати стала королевою повітряних драконів. І я скажено хочу її побачити.
- І...? - підганяє мене руда.
- Ми зможемо полетіти до неї. Я дуже скучила, хочу побачити її.
- Добре!
І все? Так просто погоджується.
- Тільки спочатку заберемо ще одного мого істинного. І полетимо.
- Ок!
Від радості мало що не пищу, проте стримано киваю.
Йшли ми не довго. І вже за пару хвилин я побачила, що ми підходимо до двох чоловіків, які стоять на дорозі.
- Стів, Нік! - вітається Меланк. - А де Арс?
- Казав нам зачекати, а сам пішов по твого істинного.
Я роззирнулася по сторонам. Цікаво, куди він пішов?
Погляд одразу ж зачепився за будинок, який знаходився недалеко від нас. Світло в ньому світилося з кожного вікна. І це трохи дивно виглядало.
Кивнувши головою саме на цей будинок, Меланка отримала ствердний кивок.
І одразу ж попрямувала туди.
- Почекай тут! - кинула на останок мені.
А я що? Я маю слухатися. Виходу не було.
- А ти хто? - після дивної мовчанки, яка протривала десь хвилину, запитав високий брюнет.
Він був темноволосим з блакитними очима. Як і інший чоловік, до речі. Високий, темноволосий, тільки трохи більш накачаніший, ніж перший.
- Я Яна.
Проте вони продовжували свердлити мене недовірливими поглядами.
- Спадкова відьма.
- Хм. Спадкова..., — якось дивно протягнули перший брюнет.
- А ви?
- Я Стів — представився він. - А це мій чоловік Нік. Ми дракони.
- Повітряні? - з надією запитала.
- Так... Ти добре обізнана виявляється.
- Ага. Просто...
- Полетіли, мати вашу!
Я аж підстрибнула від несподіванки. Меланка бігла до нас, як справжня руда фурія. Тільки вогняної доріжки за спиною і не вистачало.
- Де Арс?
Спробував запитати Нік, проте Меланка була зла, як сто чортів.
- Нічого з ним не буде, з твоїм Арсом. Потім по нього злітаєш! Вже вези мене на Ренару!!!!

Любі мої! Ставте вподобайки, мені шалено приємно)