Меланка - Нора Нойс

І так! Я стояла, як прибита, і дивилася на них.
Як він говорить. Як заглядає в очі. Як сміється. Як торкається руки. Переплітає пальці. Цілує коротко в губи. Або пристрасно з язиком.
Так, мені було боляче. В грудях все пекло і крижаніло, але я далі дивилася. Як ненормальна.
І от, коли ця білявка нарешті вирвалася з рук Декарая, я пішла за нею.
Для чого? Навіть не знаю. Ані найменшої здогадки.
Подивитися зблизька на дівчину, яку кохає чоловік, який і мені обіцяв стосунки. Зізнавався в почуттях. Добивався моєї уваги, хоча знав, як я скептично ставлюся до стосунків. Але ні.....Він був наполегливим і вже за декілька днів, я припустила, що зможу довіритися його.
Богиииии....Якою ідіоткою я була.
Зараз мені соромно, що припустила, що якийсь окремий чоловік може бути не козлом, як всі інші.
Наче він особливий і я зможу збудувати з ним стосунки...Довіритися.
Але, все як і було до того.
Немає на цій та й іншій планеті вірних чоловіків. Є ті, які вміють гарніше говорити.
Двері до вбиральні я дуже стримувалася, щоб не відкрити з ноги. Як-не-як я не на Ренарі - тут і по камерах можуть знайти і штраф виписати. Тому відкрила рукою. Трохи різко. Бо ненависть так і бурлила в мені.
Спочатку хотіла розповісти цій святій невинності, який Декарай козел. Щоб не велася на нього.
Та, коли побачила її погляд, яким вона прошарювалася по мені, навіть забула, що хотіла казати.
Просто привіталася.
Та, коли вона й шлюбні мітки впізнала, взагалі ледь дар мови не втратила.
Так вона в курсі?! Це Як?
- Значить, чия перша ти знаєш?
- Звичайно! Бачила таку в Декарая.
Хм. Цікаво.
- Ти знаєш, що вони означають.
Ну чесно. Дівчина Декарая, яка так вільно говорить про шлюбні мітки, хіба не знає, що вони означають?
-Звісно! - радісно викрикує вона, дивлячись на мене своїми великими блакитними очима. - Мені Рай розповідав про істинні пари і мітки, які з’являються від ритуалу. Ооооо, ви вже проводите заклики істинності. Олоф, зробив родові камені?
Хуууух. Я майже похитнулася. А на те, щоб тримати обличчя незворушним і не виказати свій шалений шок, пішли всі сили та концентрація.
В них наскільки довірливі стосунки. Він дійсно любить її. Як же боляче. А я хвилювалася за нього цілий рік. Це звичайно був мій вибір - хвилюватися. Але...Як же він міг мене так швидко забути...?
- Так! Олоф зробив родові камені істинності — сказала рівним тоном.
Аж занадто рівним. Потрібно йти звідси. Для чого я тут? Мені потрібне свіже повітря.
Нічого не пояснюючи і говорячи, я попрямувала на вулицю.
Музика почала звучати десь на переферії. А люди, які відривали в клубі, здалися мені просто одною масою живих істот. Проштовхуючись крізь цей натовп, я навіть не дивилася по сторонам. А тим більше не розглядалася, де той дракон? Мене також не цікавило. Я просто хочу полетіти звідси і більше ніколи не згадувати про Декарая, і те, що він якимось випадковим чином став моїм істинним. Це помилка! Звичайно! Як може бути істинним чоловік, який кохає іншу жінку.
Так і знала, що Олоф не дотримався правильного рецепту при створенні цих каменів істинності.
- Ей! Чекай, ти!
Не з першого разу, я розумію, що окликають мене.
О, ні!
- Що, ще?
Вже на вулиці мене наздоганяє чортова блондинка.
- А ти з Ренари прилетіла?
Просто киваю, бо не маю енергії на дурні діалоги.
- Оооо, візьми мене з собою.
Ну серйозно? Мало мені було дивитися, як Декарай її жмакає тут, так вона ще й придумала, щоб я дивилася на це вічність?!
Оце, нагле стерво!
- Нехай тебе твій хлопець бере. Куди захоче! - Гарчу у відповідь.
Все досить! Знову розвертаюся, щоб піти, проте ця зараза посміхається так хитро.
- Як він може бути моїм хлопцем, якщо він твій чоловік?
- О, точно! Дякую, що нагадала!
Теж мені неочікуваність століття. Хіба дружина так важлива, коли чоловіку цікава інша жінка?
- Не закипай! - вже відверто сміється з мене ця безсмертна.
От, так і хочеться зарядити прямий удар в її акуратний носик і наглу мордочку.
- Він не мій хлопець. - Різко серйознішає вона. - Я Декараю відразу сказала, що в нас вільні стосунки і жодного разу не дала надії на серйозні відносини. Тому, вибач. Моєї вини тут немає. А полетіти на Ренару я хочу, бо тут мене нічого не тримає. А на Ренарі є моя подружка. Та й мені, як відьмі, цікаво побувати на магічній планеті.
Єдине, що я почула. Вона відьма! А хіба не круто мати свою відьму?