Меланка - Нора Нойс
Дідусь із бабусею виглядали не погано. І це вже добре. Рік пройшов із моменту нашого зникнення, тому нам встановили на цвинтарі пам’ятники, і вважають померлими.
О, а от наш тато зараз в психлікарні.
Після того, як його доставили назад на Землю, він всім так і почав розповідати. Що його жінка і діти живі. Тільки ми потрапили в сексуальне рабство до геїв. А ще він був на іншій планеті і бачив все власними очима. Як його Рада народжувала дитину від цих самих геїв.
О, це все він прибіг розповісти дідові. Звичайно ж, що той одразу викликав спеціалістів. Оплатив найкращі умови перебування там. Він навіть поспівчував йому, думаючи, що зять від горя збожеволів. Ну-ну.
Про іншу сім’ю нашого ненаглядного батька так ніхто і не дізнався. Ця розумна жінка просто залишила його і зараз живе щасливим життям.
Звідки я це все знаю? З мережі інтернет. Як же я скучила за цією всесвітньою павутиною.
Про зятя найвідомішого ресторатора в місті інфу знайти не склало труднощів. А от про його коханку....Ну так! Трохи попітніла, але як кайфанула. Як же я скучила за цим відчуттям. Коли ти береш до рук телефон і можеш провести цілісне детективне розслідування. Відчуваєш себе всесильною.
І це чудово відволікло мене від душевних страждань. Ця картина, яка стоїть не перед очима, і наче відос в тікток крутиться на повторі, трохи потемнішала.
Ще я прошвирнулася по художніх магазинах і нагребла собі скільки всього...Скільки за все життя не скупляла. Хз...коли мені знову випаде нагода змотатися на Землю. А на Ренарі цього всього немає. Потрібно щось робити з цим дефіцитом художніх матеріалів і технічних штучок.
От купила я собі декілька мобілок, ноутбук, графічний планшет. І скільки заряду вистачить? До вечора? І що далі робити? Це питання потрібно першочергово вирішити. Може магією вдасться заряджати? Хм...Займуся цим, по прильоту назад.
Так я протусувалася до самого вечора.
А далі? От чорт! Навіть не хочу знати, хто той другий...Вірний і коханий.
Як на диво, я не відчувало жодного потягу, чи коливання в сторону кохання. І це вже було позитивним моментом, як не як. Трохи дивно, чому цей хвалений зв’язок не працює, але чесно кажучи — пофіг. Нема, та й добре!
З Арсом ми домовилися зустрітися, там де і розійшлися. А прямо зараз пертися за місто, я не мала ні найменшого бажання.
І от, від не фіг-що робити, я вирішила відірватися на кінець в клубі.
А то несправедливо. Мені вже дев’ятнадцять, а я ще жодного разу в земному клубі і не була.
Вибрала перший ліпший, який був на моєму шляху. “ Дрінк” - в перекладі на українську: випивка. Те, що треба. Навалюся — забудуся!
Та вже після першого ковточка, я зрозуміла, що щось тут не так. Мене наскільки раптово хапнуло, що я аж похитнулася.
Ого! Оце я розумію дрінк. Всім дрінкам — дрінк.
Музика бахкала в мізках, а я на танцполі здається вже почала зваблювати всіх холостяків.
Хуууух. Потрібно охолонути.
І як тільки я розвернулася в сторону вбиральні, на переферії замаячила знайома руда довбешка.
От, срань!
Кулаки стиснулися самі собою і я була готова на адреналіні та градусі квасити морду цьому лускатому придурку.
Ооооо, а він ще й під ручку прийшов з цією лялькою барбі. Ненавиджу!
Я, наче вкопана, стояла і пропалювала їх вбивчими поглядами.
А от, що вразило найбільше...? В саме серце, яке і так було розбите на друзки. Це те, яким поглядом Декарай дивився на цю білявку. Закоханим. І ні, це не мій ревнивий, п’яний мозок так все спроектував. Цей погляд дійсно був закоханим. Він заглядав їй в очі. Ніжно гладив по руці. Притискав до себе. Шепотів щось на вушко, погладжуючи спинку.
О, ні! Більше не можу на це дивитися.
Впевнена - він або візьме її з собою на Ренару, або залишиться тут. І той, і той варіант просто нестерпний.
