Меланка - Нора Нойс

Ще ніколи я не хотів так сильно зупинити час, як зараз. І, якби рік тому мені сказали, що я буду задумуватися про те, чи варто мені летіти назад, я б розсміявся їм в обличчя.
Але зараз мене розривали суперечності.
І якщо до того, як на моїй руці з’явилася шлюбна мітка, я ще думав про те, щоб взяти Яну з собою на Ренару, то зараз ця ідея відпала сама собою. Там, на моїй рідній планеті, вже існує моя ідеальна, істинна і та, яку я буду любити і обожнювати, як тільки приземлюся на Ренарі.
Так!
Підозрюю, що саме через те, що ця планета не магічна, я і не відчуваю тяги до істинної. Можливо, якби вона була тут, на землі, то відчув би щось. А так. Ми надто далеко один від одного.
Сказати, що мене мучить совість і розривають суперечності — це нічого не сказати.
Так! Яна завжди тримала між нами бар’єр, але це не завадило мені закохатися в неї. Ось так! Як дурачку. Бігати за нею. Насолоджуватися нею. Милуватися. І просто бути щасливим, що цей янгол з душею демона мій. Відносно - правда. Але вже ж таки. Душею, так точно.
Сказати, яких мені зусиль коштувало ділити свою кохану з іншим чоловіком, це нічого не сказати. Мега важко.
Аж дивно!
На Ренарі всі чоловіки ділять між собою коханих жінок. І це є звичне явище для нас. І для мене в тому числі...
Але зараз....
Можливо думати і хотіти — це одне. Навіть, коли ти відтворюєш ці сценарії в голові, наче нічого дивного не відбувається.
Та, коли переживаєш це наяву — зовсім інше.
Ці відчуття, які холодять твою грудину. Стискають лещатами.
Хууууу....
Як бути? Я не знаю.
Все ж таки доведеться летіти і забути Яну.
І от з дня на день має прилетіти корабель за драконами, а я молюся всім богам, щоб він не прилетів прямо сьогодні.
Ще трошки і я зможу відпустити свою біляву демоницю і полетіти.
Краєм ока помічаю, як поряд проноситься руда голова.
Не встигаю оглянутися, як незнайомка зникає.
В голові одразу ж спливає образ Меланії, який я намагався придушити всі ці місяці.
Так, я хотів її. Вона подобалася мені. Шалено притягувала мене до себе. Навіть не знаю, чому я й досі продовжую думати про неї, коли люблю Яну. Дивне відчуття.
В голові, наче щось перемикається в одну секунду, і я різко втуплююся на свою руку.
Довгі рукави сорочки прикривають шлюбну мітку, проте в моїй голові чітко викарбувався день народження моєї жінки.
01.03.
Це ж було декілька днів тому. Так, їй виповнилося дев’ятнадцять років. Повне повноліття на Ренарі.
Цікаво, хто з вельмож вже встиг провести обряд істинності своїй доньці, як тільки вона досягла повноліття.
Невже Олоф зробив таку кількість каменів, що й драконам пороздавав?
Ніііііііі. В голові, наче феєрверки розлітаються. Кольори навколо стають яскравішими, а звуки голоснішими.
В мене, наче всі інстинкти прифігіли в одну секунду.
Не може бути!!!?