Меланка - Нора Нойс

Ще декілька дні пішло на те, щоб переварити цю інформацію.
Шок не давав усвідомити все до кінця.
А висновки які?
- Я — спадкова, досить сильна відьма. Яка потратила все своє свідоме життя на те, щоб приєднатися до Організації, проте мене нагло послали. Вигнали, як ту бездомну сучку, лише за декілька провтиків. Ну і що, що магія трохи виривається? Що в горах не возз’єдналася з природою. Ну....Вітю трохи присмалила, але ж не сильно! То що-  на мені тепер хрест поставити? Наче я якась буйна! Та я перед цих інопланитянів побачила в лісі. І дракона!!! Який ніс їхню тарілку в лапах! Ясне діло, що трохи перехвилювалася в ті дні!
- Еееееем. Може ви вже додому підете?
- Не зрозуміла!?
Обурено дивлюся на бармена. Молодий хлопець, високий і симпатичний. Так, Янко! Заспокойся. Відсутність сексу протягом останнього року так і підштовхує тебе облизуватися на цього симпатяшку.
- Ще один шотик і підемо.
Аааа, мило посміхаюся. Щоб не видати істинні емоції. Оце, я зморозила.
Підемо!? Серйозно....! Позорище.
Але він, алілуя, не коментує нічого, а береться до роботи.
Не розумію, чому в нашому магічному середовищі, між надзвичайними істотами, мене вважають божевільною. Ну не бачили вони ніхто, ніколи дракона, то що це означає, що і я не бачила? Хоча всі знають, що дракони існують.
- Привіт! Хочу тебе..... пригостити!
Чую муркотливий, глибокий, сексуальний, чоловічий голос і ледь з крісла не падаю.
Оце красень.
Високий, темношкірий атлет, зі світлим волоссям, і...., о мій бог, блакитними очима. Це щось з чимось.
Навіть забуваю про те, що останнім часом шугалася від темношкірих чоловіків. Цеееееей. Бог!
- Привіт! - пропищала у відповідь, не впізнаючи свого голосу.
Це що - спазм гортані, чи що?
- Пхпхп — прокашлявшись, зробила ковток чогось, що мені подав красень. - Дякую.
- Мене Кай звати! - пропалюючи мене своїм глибоким поглядом, відрекомендувався він.
Його розкрита долоня зависла в повітрі, а я, як в трансі, потягнулася до неї своєю рукою.
Ммммм. Така тепла і м’яка рука. Мою маленька акуратно вмостилася в його розкриту долоню.
Ще й почав великим пальцем виводити візерунки. Бліііін, як же приємно....
- А тебе? - нахилившись ближче, запитав Кай.
- Яна! - ледь пробелькотіла.
Щось мені не добре. І думки розпливаються в різні сторони, наче на мене щось впливає.
- Гарна дівчинка! - нахилившись до мого вуха, промуркотів Кай. - Дуже добре.
І не встигла я сформулювати в своїй голові думку, що в сраку відбувається, як все навколо потемніло.
А прокинулась я зі страшенним головним болем і криками, які намагалися проломити мою черепну коробку.
- Ти придурок!
- Сам такий! Не зли мене!!!
- Її будуть шукати!
- Та й що! - знайомим голосом відповів чоловічий голос. - Нехай шукають.
- Так потрібно було її нести в свій будинок, а не до мене!
Інший чоловічий голос був незнайомий мені.
- Я хотів порадитися!
- Гррррр!
Ого, як гарчить.
- Тут камери повсюди, ненормальний! І її скоро знайдуть!
Запанувала тиша! От, чорт! Мене що маніяки викрали?
Але чому я лежу в просторій, гарній кімнаті, а не в підвалі з ланцюгами на руках?
Якісь неправильні викрадачі. От зараз встану, підійду до вікна. Вилізу в нього і втечу. По вигляду поверх перший. Тільки б встати.
Чорт! Що цей блакитноокий мені підсипав? Всі думки перетовчені. Хууууух.