Меланка - Нора Нойс

Пройшло достатньо часу, тому я навіть встиг трохи адаптуватися до нової реальності.
Час від часу я літаю, щоб розім’яти крила. Проте, щоразу хвилююся, щоб мене ніхто не побачив, а тим більше не зафіксував на записувальні апарати.
Я влаштувався на роботу охоронцем. Правда не в університет, як пропонував Домінік, а в нічний танцювальний клуб. Виявляється, якщо в тебе є непогана фізична підготовка, тебе дуже радо беруть на таку роботу. От і мене тільки зміряли поглядом, запитали чи є в мене досвід роботи, я кивнув, мене взяли.
Я навіть встиг знайти собі будинок на околиці, щоб мати змогу частіше літати і не боятися бути поміченим.
І от. Не пройшло і пару тижнів, як в моїх дверях стоїть цей придурок, з дівчиною на руках.
Аааааа.
Те, що він собі надумав, що вона нас здасть на досліди - це повна маячня. Навіть слухати не варто.
Як цьому ціанцю це могло прийти в голову. Знову чогось обнюхався, чи що?
Поки ми сперечалися, нічого не віщувало біди.
Аж поки двері спальні не розлетілися на друзки. Нічого не скажу. Але це було вражаюче.
В дверному проході, точніше в тому, що він нього залишилося, стояла вона. Білява, блакитноока валькірія.
- Так, неадекватні! Розійдіться, я йду додому!
Вона говорила чітко і ясно. Наче пару хвилин тому не валялася без пам’яті.
- Нікуди ти не підеш! - запротестував Кай.
Він перегородив їй дорогу, впершись в неї злим поглядом.
Ой, чує моє серце, що зараз буде щось цікаве.
Відійшовши на крок назад, я вже був готовий спостерігати. Нехай цей придурок сам розгрібає своє лайно.
- І хто мене зупинить? - хмикнуло це біляве янголя. -Ти?!
І як тільки вона ступила крок, щоб обійти Кая, він схопив її за руку.
Далі картинки почали швидко змінювати одна одну. Чесно кажучи, я аж замилувався.
Чіткий удар ліктем в щелепу. І як тільки дотягнулася? Далі декілька ударів ногами в район живота. Щось це мені нагадує...І коли вона, підстрибнувши, вхопила його за шию і, перекинувши на землю, повністю дискваліфікувала ціанця, в мене в голові наче щось клацнуло.
- О, це карате?
Білявка зміряла мене підозрілим поглядом, проте кивнула.
Меланка. При згадці цієї рудої дикарки, в душі знову все стиснулося. Як же хочеться до неї.
- От, сука.. - перервав мої спогади ціанець.
Він, стогнучи, з горем навпіл піднявся і одразу ж сів на диван. Завалився, скоріше.
- І це я ще магію не застосовувала! -гаркнула вона. - Тому не зліть мене.
Чесно кажучи, я був готовий випровадити її зі свого дому хоч цієї ж секунди. Проте, двері різко відчинилися. Цього разу навіть без стуку. Ну що за прохідний двір.
- Кай! Ти здурів. НЕ можна викрадати люд...Яна?
Оце сюрприз...Вони ще й знайомі. Мала білявка стояла не менш приголомшена, аніж Кай з Домініком. Я, якщо чесно, хотів просто відпочити від вчорашньої зміни. А не займатися ціаньськими проблемами.