Меланка - Нора Нойс

- Оооо, так! Так! Швидше!
Нахиляю голову маленької вниз, щоб не відволікалася. Он білявка дивиться сумними оченятами. Не кінчила маленька. Ну нічого, як тільки відтрахаю добре цю руду бестію, одразу візьмуся за тебе.
А поки... нахиляю голову крикливою рудої на її попереднє місце. Між ніжок білявки.
Ооо. Хто ж знав, що мені так сподобається ця Земля, з її розкутими, вільними в поглядах дівчатами і їхньою дивною тягою до темношкірих чоловіків.
Наші ціанки також не скромняшки. Але ці групові заняття диким сексом — моє все. Тепер навіть не знаю, як повернуся на Ренару, і цього всього не буде. Хоч бери цих маленьких з собою...
- Кай! Так. Так...Таааак.
Руда зятряслася в оргазмі, висмикуючись з моїх рук. О, ні! Роблю декілька сильних поштовхів, від яких та ще голосніше стогне.
- Оооооо, будь ласка!
- Ходи до мене! - відпустивши руду, киваю білявці.
Та хитро посміхається, прищурюючи очі. Ну так, твоя черга, маленька. Пострибай зверху.
- Кай.... - тягне притишивши голос, ця хитра лисиця.
Поки руда відходить від оргазму, ця вже складає якийсь план.
Якщо чесно не пам’ятаю, як кого звати.
Зазвичай це різні дівчата, яких я знаходжу на сайтах для знайомств. Просто чудовий винахід. Прекрасний. Обов'язково зроблю таку ж систему комунікацій на Ренарі, коли повернуся туди. А ці сайти...Це ж скарб. А вільні стосунки. Бліііііін. Потрібно це все впроваджувати на нашій планеті.
- Що, маленька?
Насаджую маленьку на член, чекаючи, що вона видасть.
- ТИ такий сильний і сексі — стогне, починаючи рухатися.
Ой, як заливає. Я посміхаюся, допомагаючи їй рухатися.
- Ти такий розумний і багатий, — продовжує, навіть не збиваючись з ритму.
Ну і професіоналка. Знає свою справу. І коли до чоловіка підкотити з проханнями.
Здається за цих шість місяців почав краще розуміти інших істот і без енергетичного зчитування. Достатньо добре придивитися до їхньої міміки та фізіогномістики. Люди називають це невербальним спілкуванням. І це крутий метод зчитування. Навіть за рухами тіла та мімікою обличчя можна все зрозуміти про людину.
От білявка: -має різкі риси обличчя, тонкий ніс, високі брови, чіпкий погляд. Проте зараз вона скорчила милу мордочку, прищулила очі і щебече, наче янголя.
- Що ти хочеш? - питаю прямо, бо вона замовкла, вдаючи, як їй зараз кайфово, що вона вже й говорити не може, тільки очі завертає.
- Кай, ти такий великий...Ой, я вже не можу...
І посмішка така мила...мила...
Хух...Здається я сьогодні не кінчу. Ця награність мене просто задавлює. Як можна бути такими черствими і не щирими.
- Добре, маленька! Скинеш мені, що хочеш!
Білявка задоволено посміхається, закивавши і прикусивши губу.
- Попрацюй ротиком.
А що?! За подаруночки ця хитра лисиця може добре постаратися. Та й не буде видно її награності. Відкидаю голову на подушку і просто прислуховуюся до своїх почуттів.
Фізичні відчуття звичайно ж прикольні. Для того я й запросив цих маленьких, щоб скинути напругу. І вони добре стараються.
А от...Емоційний і психологічний стан бажає кращого.
Навіть не знаю чому, але відчуваю, що щось йде не так, як мало би.
Про нашу вимушену відпустку на цій планеті навіть говорити не буду. Це щось інше. Щось, що смокче і гризе. Дуже повільно і маленькими шматочками. Спочатку це не сильно відчутно, проте з часом починаєш відчувати цей дискомфорт сильніше, бо добрий кусок вже згризений.
От і я, через пів року цих незрозумілих відчуттів, здається починаю розуміти в чому справа.
В малій дикарці, заради якої я й придумав цю дурну спец. операцію. Я хотів її. Хотів, щоб вона стала моєю. Щоб не було цього лускатого на моїй дорозі. Щоб тільки мені посміхалася цією щирою посмішкою, з ямочками на щоках. Щоб до мене огризалася. Та навіть гамселила мене, як Декарая. Але звертала на мене свою увагу.
При згадці про мою руду бестію, кінчаю одразу ж.
Як завжди, в принципі!
Ще трішки! Ще шість місяців, а може й швидше, і я полечу до тебе маленька. Надіюся, вона не знайшла для гамселення собі якогось іншого рудого лускатого. Бо знову провертати таку схему, я вже не маю здоров’я.
Щодо цього рудого і лускатого, то мені здається, що він занадто захопився нашою малою заразою Янкою.
Не знаю чим, але вона підчепила його. І зараз він, як дурник, тягається за нею. І це при тому, що сама Янка не хоче жодних серйозних стосунків. Тільки вільні.
От Декарай і піниться кожного дня. Мало не силою відбиваючи від відьми залицяльників.
Так і живемо.