Меланка - Нора Нойс

Ситуація складалася препаскудно!
Як виявилося, ми не встигли буквально на пів годинки. Як я це дізнався? Зустрів групу обдовбаних драконів через пару днів в місцевому барі.
- Каю! - шарпнув мене за плече тоді Арамей, син міністра медицини повітряних драконів. Високий, чорноволосий дракон. Його сині очі сфокусувалися на мені, здається не вірячи зустріти тут. Ще б пак. По таких закладах я не ходжу. Але після фіаско з кораблями, захотілося випити.
- Арамей?! - здивувався, оскільки хто — хто, а цей точно не здавався легковажним засранцем.
- О, і ти тут? - посміхнувся він.
Ми з Арамеєм працювали разом над дослідженням щодо пошуку дітей. Вони і до мене добре просунулися в цій справі, проте наше відчуття енергетичних каналів підштовхнуло до нових думок.
- А я вирішив трохи відпочити.
Пффф. Ледь стримався, щоб не фиркнути.
- Знаааааю, - протягнув він, напевно зрозумівши все по виразу мого обличчя. - Головне дітей не наробити. А то виходить всі дракончики, яких ми провозимо, діти курортників. А ти чому тут? Ще й так дивно одягнений...
- Ми втратили наш корабель.
Арамей здається аж протверезів за одну секунду.
- Як втратили? Є жертви?
І як би мені не хотілося посвячувати когось у свою ганьбу, проте довелося. Розказав йому все від А до Я і чекав вердикту чи осудження, в крайньому випадку. Але Арамей тільки голосно розсміявся.
- Так чого ти дракона потягнув сюди? - відсміявшись, запитав.
- Все, відстань! - відмахнувся, закотивши очі.
Так, вперше зробив імпульсивний вчинок, краще би не робив.
- Так, коли вас забирають?
- Ооооо, - протягнув цей дракон. - Так через рік.
І от зараз я знову сиджу в цьому ж барі і навіть не уявляю, як буду жити на цій планеті ще рік. РІК! Бляха. Без енергетичних каналів відчуття, без ідеального зору. А, як звичайна людинка. Це ж просто треш. Ця планета просочена хіба що шкідливими випарами в повітрі і в землі. А не магією, як Ренара.
- ...ніс в своїх лапах космічний корабель!
Аж здригаюся від п’яного, енергійного жіночого голосу. Що вона сказала?!
Намагаюся різко не смикатися, проте голова сама крутиться в напрямку звуку.
Мала блондинка. Сидить і розповідає бармену про наше феєричне прибуття на цю планету. І не просто розповідає, а в деталях все описує.
В душі починає вирувати ураган хвилювання, що аж долоні пітніють. Навіть боюся уявити, що буде, коли про нас дізнаються люди на землі. Нас же і на досліди пустити можуть. А ми не постоїмо за себе, бо зовсім не маємо сили.
Переводжу погляд на скептичний вираз обличчя бармена і трохи заспокоююся. Він не вірить їй. Цей придурок просто молодець.
Тому мені довелося в пришвидшеному темпі шукати методи усунення цієї малої проблеми. Маленької, білявої і симпатичної. Але небезпечної для моєї раси зараз.
На жаль, вплинути на неї ментально та енергетично я не міг, тому довелося діяти найбільш лицемірним і паршивим методом - підсипати їй в напій снодійне. Так, воно було в мене, оскільки про те, що люди присипляють один одного саме таким методом, мені розповіли дракони тієї  ж ночі в клубі.
І от, знадобилося!
Коли всі маніпуляції з коктейлем були пророблені, настав час діяти. Підкотити та спокусити білявку виявилося простіше простого.
Земні жінки і справді течуть слиньками на високих, в міру накачаних чорношкірих чоловіків. Добре, що я сьогодні одягнув кільце ілюзії, з яким мої очі здаються блакитними й  людськими.
Дію препарату я помітив одразу, тому підхопив маленьку на руки і просто виніс з клубу. На диво, мене ніхто не зупинив. І не запитав, куди це я несу бідну дівчинку. Може я маніяк, чи серійний вбивця? Ні! Несеш жертву на руках — будь ласка. Всі розступаються, щоб мені було легше пройти. Диво. А не планета.
Копаючи ногою вхідні двері дракона, я й сам не міг до кінця пояснити, якого чорта я поперся до нього.
Може тому, що він орендував маленький симпатичний будиночок на околиці. А ми всі жили в гуртожитку. Тому...дивно б було, якби я приніс її на територію навчального закладу.
Але, швидше за все, я просто хотів порадитися з драконом.
Так....Порадитися. Бо яким би він не здавався дикуном, проте завжди говорив чітко і по суті.
- Ти придурок!
От, як зараз. Наприклад.
Так.... Я й дійсно не знав, що мені далі робити з цією білявкою. Не вбивати ж? Може пам’ять стерти? Також підозріло буде. Та й не зможу я зараз проробити таке без зв'язку з магією, природою та енергетичними каналами. Просто відчуваю себе інвалідом якимось.
- Вона знає про нас! - вражаю лускатого фактом і, штовхнувши його плечем, проходжу у вітальню.
Хм.... Непогана хатинка. А так і не скажеш, що в середині все так комфортно і по — домашньому.
- Та й що з того!? - Гарчить він мені в спину.
Сваритися з драконом трохи не зручно, тримаючи білявку на руках, тому я нахабно заношу її в драконячу спальну і повертаюся до нього.
- Як, що? Нам тут потрібно лише рік протриматися, а ти хочеш, щоб до цього часу нас на досліди розпиляли?!!!
Вже і я гарчу. Невже він цього не розуміє?!!!
- Не драматизуй!!!
- Добре! - перебиваю його, бо не маю сили сваритися. – Тоді, що нам робити? Закрити її в тебе і тримати цілий рік? Бо ризикувати я не маю бажання!