Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба... - Погрібний Анатолій
В. Волошина: "Просимо вас: взявши цей хрест, ідіть вперед і не оглядаючись, хоч це не така легка і вдячна ноша. Я впевнена, що таких, як я, в нашій країні багато, хоч ви нас і не знаєте, але ми поряд з вами".
З м. Івано-Франківська й області. О. Гусак: "Коли Бог роздавав таланти, то і вам дав неоціненний дар. Після кожної вашої бесіди хочеться низько вам вклонитися за те, що так дохідливо й відважно доносите слово правди, що термосите наш байдужий і хмільний народ". О. Зварчук, м. Надвірна: "Сказано кимось: "Ми вже завоювали незалежну Україну, тепер потрібно завойовувати українців", що ви наполегливо й невтомно і робите своєю передачею". І. Дутчак, с. Яблунів: "Не знаходжу слів, щоб гідно оцінити вашу просвітницьку працю. Поки чую вас, маю надію, що ще живе Україна".
З м. Кіровограда й області. Н.Бужан, смт. Вільшанка: "Вслухаюсь знову у ваші мудрі, пристрасні слова і радію: ні, таки є дорога з теперішньої безвиході, раз маємо тих, котрі вміють нас запалювати такими енергійними жаринами-словами. Ці слова розганяють у жилах кров, піднімають в українства пригнічений дух, і тільки й лячно, що це ж ви накликаєте на себе гнів тих, кого викриваєте." М. Попова, смт. Завалля Гайворонського району: "Важко переоцінити значення ваших виступів у вихованні молоді". Г. Крячко, с. Стародуб Петрівського району: "Ваші реанімаційні, опохмілюючі свідомість виступи такі бажані й необхідні, і я впиваюся вашою волелюбністю, тим що б’єте в тривожні дзвони".
З м. Луганська й області. Ю. Кисельов: "Відчуваю велику радість, що до нашого зросійщеного Луганська долинає ваше національно-державницьке слово". М. Левченко: "В тому і сила цієї авторської програми, що її автор – справжній, дорогий мені українець". Е. Вертенко, м. Лутугіне: " Завжди слухаю ваші передачі і проймаюся болем за все, що стосується економіки, культури, мови України, надто ж за тих своїх земляків, котрі після того, як, не питаючи їхньої згоди, перевели наші школи на російську мову, призвичаїлися до цього і вже почали себе звати не українцями, а "руськими". Ви сприяєте тому, щоб вони одужали". В. Корсунський, м. Сіверодонецьк: "Ви маєте рацію: не треба нам повсякчас посипати попелом голову та нарікати на нашу долю. Нам треба працювати з нашим народом – таким, яким він є, крок за кроком пробуджуючи в ньому національну свідомість".
З м. Львова й області. К. Назарчук:: "Таких передач нам треба більше, більше, більше. Кожного дня. Бо стоїмо на шляху до загибелі". О. Мороз: "Ваші бесіди захопили всю Україну. Це – велика школа, академія, яка пробуджує дух у населення і робить його нацією. Надрукуйте свої виступи мільйонним тиражем, щоб дійшли вони до всіх "рабів німих". С. Бойцун: "Ваша передача – своєрідне вікно у світ сучасної незалежної України". Г. Восканяк: "Щоразу слухаю вашу передачу зі слізьми на очах". Л. Купчик: "Ми, члени обласної організації Ліги Українських Жінок, так укладаємо розпорядок свого робочого дня, щоб слухати передачі о 9.10, надто ваші бесіди, що здатні оздоровити свідомість і духовність нашого суспільства". В. Сульженко: "Велике ви поле орете. Прошу продовжувати вашу передачу., яка фактично чи не єдина, у якій послідовно й ефективно виборюється державність української мови". С. Гурський: "Слава Богові: знайшовсь-таки хоч один козак серед вчених свинопасів!". Л. Шевело: "Ваші передачі озонують наші серця і душі, знезаражують свідомість, поновлюють національні сили". М. Якубовська: "Знайте, що за вами іде велике військо педагогів-сподвижників". О. Аврамчук, м. Борислав: ""Ваші унікальні, влучні і правдиві, і такі потрібні нашим яничарам і малоросам бесіди треба би передавати не раз на два тижні, а кожного дня вранці й увечері".
З м. Миколаєва й області. І. Стрелковський: "Ваші думки до того близькі мені, що, здається, я чую друге своє "я". Оксана Павлівна: "Тяжко вам і вашим однодумцям, але ж свята правда у вашім слові, у вболіванні за долю України". З. Пинтій, м. Південноукраїнське: "Все, що ви кажете, наче перенесене з моєї душі у вашу". П. Паренюк, с. Луг Жовтневого району: "Бажаю вам стійкості і витримки у винятково важливій справі. Робіть все, а ми будемо допомагати, щоб вашу передачу не заборонили".
З м. Одеси й області. Є. Журбенко та ін. (всього 44 підписи): "Велика вам від нас подяка, що ви є такий славний святий син нашої великої України". В. Слісаревський, м. Южне: "Так тримати, пане Анатолію, не треба щадити нас, українців, бо цієї кравчуківської толерантності з нас вже досить. Українців, аби прозріли, треба шмагати, що ви й робите. Ви як наш командуючий там, у Києві, а ми – лейтенанти, які піднімають людей на менших ділянках". Кухарук Р., м. Березівка: "Ваша чергова передача мене, вже стару людину, до глибини душі схвилювала і навіть змусила просльозитися. Значить, ще не все втрачене, коли є такі мужні, сміливі, віддані справі боротьби за долю України патріоти, як ви. Я надихаюся до дії. Пришліть ваші бесіди – ми розтиражуємо їх серед населення Одещини".
З м. Полтави й області. О. Похилько, м. Полтава: "Дуже вдячний за любов до України, за небайдужість у боротьбі за державність, за рідну мову". П. Ротач: "Вашу справді подвижницьку, високопатріотичну, безкомпромісну працю знає і чує вся свідома Україна і пишається вашими виступами по радіо, всім тим, що ви робите для національного відродження". В. Матвієць, с. Пригарівка: "Хочемо, щоб ваші розмови стали щоденними, як "Доброго ранку, Україно!", як схід сонця".
З м. Рівного й області: Б. Сістук: "Я, проста українська жінка, ніколи не писала листів на радіо, а вам пишу: хай Бог вам помагає, бо ви робите святу справу".
З м. Тернополя й області. О. Дрозд: "Слухаю вас по радіо і щоразу благаю: донеси, Господи, це слово української правди з ваших вуст до якомога більшої кількості нашого люду". П. Ярема: "Ви правильно показуєте, як вкорінена в нашу землю орда не дає швидко випростатись Україні". Р. Гонтарук, Тернопіль: "Слухаю вас на одному диханні і завжди думаю, що якби ви хоч через день з нами розмовляли". Б. Савка, с. Копичинці: "Після кожної вашої передачі набираємося нових сил та енергії для дальшої боротьби за перемогу української справи. Бийте і надалі своїм словом наших ворогів, власних яничар і манкуртів. Я впевнений, що ми не загинемо, коли у нас є такі щирі й розумні оборонці нашої честі, слави і волі, як ви".
З м. Харкова й області. Г. Білий: " Завжди з захопленням і цікавістю, як щось рідне, моє, слухаю ваші, на жаль, короткі передачі". Ю. Жежеленко: "Такі передачі, щоб вони дійшли до зневірених людей, треба повторювати не по 25 хвилин раз на два тижні, а по 3 – 4 години цілодобово". Г. Кичим: "Ловлю кожне слово, буваю зворушений до сліз". А. Бєлєнченко: "Коли вас слухаєш, то враження таке, ніби спраглому в пустелі дали живої чистої води. Воістину правда одна, однодумна і з різних вуст звучить однаково. Ви цитуєте мої думки, мої слова. Ви розказуєте про те, про що у Св. Письмі сказано: "Через недостачу знання гине мій народ". Кравченко: "Ми всі схиляємося перед вами і вашими однодумцями за ваші дії для відродження української мови". Д. Легка, с. Близнюки : "Ваші передачі покращують настрій, допомагають, і як би не було, а не пропустимо, щоб не послухати. Лише й переживаємо, щоб вас не залякали та не перекрили ці передачі".
З м. Херсону й області. Н. Доценко, м. Нова Каховка: "Ви дуже близькі мені духом. У своїх думках я часто розмовляю з вами. І розмовляю, хоч ще й не дуже добре, вже українською мовою, від якої у цьому зросійщеному житті відбилася". К. Степенко: "Ваші передачі – це ковток свіжого повітря в цій задушливій атмосфері тотального зросійщення, яка всупереч всім законам – основним і не дуже основним, писаним і неписаним – торжествує в незалежній Українській державі".
З м. Хмельницька й області. В. Чиж: " Я веду просвітницьку програму на обласному радіо, і для мене ваша програма – велика підтримка, бо тоді, коли тут погрожують, вимагають закрити мою передачу "Січ", я апелюю до Національного радіо, до А. Погрібного: мовляв, Київ про ці речі говорить сміливо. Поки що допомагає". Г. Рижук, с. Огіївці Старокостянтинівського району: " Ви говорите моїми думками, зачіпаючи за саме серце".
З м. Черкас й області. О. Батир: "Вельмишановний сину України! Спасибі за ліки. Молюся щодня і доземно дякую Богові за вас, за те, що доносите національну ідею, розкриваєте очі сліпим і тупим. Ви рятуєте і лікуєте неміч витоптаної імперією гордості і гідності людської, мов той український Месія. Вірте: ваших однодумців все більше і більше. Вашим патріотичним передачам нема рівних". А. Снігур, с. Водяне Шполянського району: "Я в захопленні від ваших бесід і низько схиляю свою голову перед вами за ваші правдиві слова". В. Овчаренко, м. Кременчук: "Повірте: ваша передача потрібна для України, як повітря для людини. О, якби прислухався до неї і Президент, від рішучості, від волі якого в державотворенні на 90 % залежить майбутнє України!" В. та О. Міщенки, м. Канів: "Розкриваючи, що у ганебному стані, в якому перебуває Україна, винна не економічна криза, а криза душі, байдужої до долі нації, ви допомагаєте українцям не втрачати віри в своє майбутнє".
З м. Чернівців та області. Я. Чекалюк: "Я у відчаї за стан мови, але не втрачаю надії і віри, доки є такі люди, як ви". Л. Когут, м. Сокиряни: "Ваші передачі засвідчують у вашій особі Українця найвищого гатунку, з великої літери. Може, ради таких, як ви, і береже Бог нашу занехаяну Україну. Упевнена, що кількість ваших однодумців під впливом ваших передач вже зросло й зростатиме, а це вселяє оптимізм". Л. Паранник, с. Подвірне Новоселицького району: "Я слухаю ваші виступи, і мені здається, що вашими устами говорить сам Апостол. Господи, пошли вам мужності у прагненні розбудити заблуклих українців".
З м. Чернігова й області. О. Штань: "Мало хто так палко захищає українство й нашу мову, як ви своєю полум’яною програмою". А. Заплесвічко, м. Борзна: "Ваші передачі прекрасні, як гарна класична музика". А. Макаренко, м. Прилуки: "Більше 50 років не писав по-українськи, а це пишу зі зросійщеної Чернігівщини під впливом ваших радіобесід. Як влучно викриваєте ви тих, які сплять і бачать Україну присобаченою до Росії! Виступайте, прошу, щодня і по кілька разів – можливо, в запису".
